Меню

Печу, печу хлібчик…

Букнет Печу, печу хлібчик…

Печу, печу хлібчик…

Благословилося на день. Марія, мовивши вранішню молитву, береться за роботу. Вона трепетно заглядає під рушник, яким накрита пікна діжа. Чи зійшло? Зійшло. Щораз, беручись за випікання хліба, хвилювалася: “Чи вдасться?” Не один рік чаклуючи над насущним, пам’ятала настанови матері: “Щоб хлібом смакувати, треба душу у нього вкладати”. Вона так і робила: перед тим, як замішувати тісто, борошно пересівала декілька разів, а потім, додавши кип’яченого молока, розмішувала. Шматочок тіста, що залишився від минулої випічки, розмочувала в теплій воді і вливала в діжу. Як навчала колись мати.
– Гай-гай! – із сумом видихнула спомин.
Пора місити. Тісто пухкало, напружувалося, вислизало, однак, у проворних Марієних руках набиралося життя.
– От і випестила тістечко. Відстає від рук, – тішилася жінка, завершуючи процес.
У печі весело потріскував вогонь. Він жадібно ковтав сухі дрова, які вилежувалися….

Оригінал статті на litnet.com: Печу, печу хлібчик…

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення