Олег Гнатюк. «Людині потрібна людина»
2025-09-12 07:00:00 НСПУ

Повернутися до сторінки Блог

“Українська літературна газета”, ч. 8 (376), серпень 2025

* * *

Людині потрібна людина!

У світі одвічних тривог

із другом безцінна хвилина

наповнює сміхом обох.

Людині потрібна людина!

У вирі безсонних ночей,

у днів незворотному плині –

ти мчиш до коханих очей.

Людині потрібна людина!

Цілуючи няню свою, –

живе в інтернаті дитина

і мріє про щастя й сім’ю.

Людині потрібна людина!

Бабуся на мерзлій землі

простягує руку невпинно

та виспатись мріє в теплі.

Людині потрібна людина!

Старенькі та хворі батьки

у фото вдивляються сина,

що бродить світами роки.

Людині потрібна людина!

На спаленій КАБом траві

рятує боєць побратима,

бинтуючи рани в крові.

Людині потрібна людина

не завтра, не потім, а вже!

Байдужості наша провина

у когось встромиться ножем.

Не вартий ні слави, ні чину –

хто зерна стоптав доброти.

Людині потрібна людина!

Не хтось там, не інший, – а ТИ!

Я – ЖИВИЙ!

Усім українським воїнам, що полягли

в борні за свободу України

Я живий –

дарма, що цьому не вірите.

Я живий –

і більше не хочу вмирати.

Я живий –

у кожному панегірику

й у криці дитячім «тату!».

Я живий –

у співах весни, у обріях.

Я живий –

у маминій слізній молитві.

Я живий –

у серцях побратимів хоробрих,

у ярій з ворогом битві!

Я живий –

у щастя людського атомі.

Я живий –

у нескорених поколіннях.

Я живий –

і ті, хто це пам’ятатимуть –

безсмертя вдихнуть Україні!

ТРИВОГА

Знову нерви січе тривога,

метушаться навколо люди:

хтось на поміч гукає Бога,

а комусь все одно, що буде.

Хтось біжить в укриття, підвали,

підхопивши дітей на руки…

Порожніють кафе й вокзали,

чутно вибухів дикі звуки.

Біля входу до магазину

за візочок вхопившись руками, –

сторожить немовля хлопчина

і розгублено кличе маму.

Вибігає настрашена мама,

пригортає свою малечу,

а Титани усі з Атлантами

лячно голови втягують в плечі.

…Верещить звідусіль тривога,

пасма диму звисають з неба.

Мамо, де ти була так довго!?

Я померти боюсь без тебе…

ДО ЖИТТЯ

Понеси, понеси мене чайкою

понад хмарами, над обривами;

аж до мрій з розлогими крилами;

та cнаги додавай припливами,

і лихом не рань, мов скалкою…

Понеси, понеси мене соколом

до мудрости й знань Евереста,

до храму сумління і чести,

дай сонця, щоб у ду́ші не́сти,

та не буть з пустоцвіту околом!

Понеси мене духом високо –

де за обрій пливуть журавлі;

але руки – хай кріпнуть в ріллі;

влий у серце людські жалі,

щоби в нім спочуття не висохло.

Озори, озори мене пломенем:

хай уранці – лиш злегка жевріє;

хай удень – припіка, шаленіє;

хай увечері – лагідно гріє,

а вночі – тихо пестить спомином…

* * *

Зоре моя вечірняя, зійди над горою…

Т. Шевченко

Зоре моя вечірняя, зійди над горами –

пригадаю в твоїм сяйві ніжні руки мами.

Її лагідну усмішку та привітні очі.

Світи мені, моя зоре, від ночі до ночі.

Де ти, мамо? Де ти, рідна? Немає, немає…

Десь у хмарах, у високих тебе Бог ховає.

На землі радіють люди, в барах ллються вина,

лиш нудьга їсть по шматочку душу твого сина.

Чом так рідко, чом так мало розмовляв з тобою?

Чом ховала біль ядучий, що душив порою?

Ех, якби ж мав Божу силу – щоби час вернути, –

я б не дав тобі, матусю, до неба пурхнути.

Нічко темна, не спішу я зустрічати ранок:

хай у снах ще посмакую маминих оладок.

Пригорнусь до тебе, рідна, надивлюся в очі,

розповім про свої мрії й клопоти робочі.

Розпитаю, що тривожить твою душу й тіло,

залікую все – та словом приголублю вміло.

І коли прокинусь рано, гляну я в віконце, –

ти знадвору усміхнешся, засліпивши сонце…

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Олег Гнатюк. «Людині потрібна людина»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Олег Гнатюк. «Людині потрібна людина» 2025-09-12 07:00:00 НСПУ

Додати коментар

Блог

Нові автори

Олег Гнатюк. «Людині потрібна людина»
2025-09-12 07:00:00 НСПУ