Окей, дихаю глибше й ділюсь із вами новиною:

Перший розділ моєї нової історії «Після тебе — нікого» вже на сайті!

А сьогодні — продовження. 

Це історія про Париж, який пам’ятає.

Про жінку, яка втекла — і повернулась.

Про майстерню, де досі пахне його шкірою.

І про молодого чоловіка, який стоїть надто близько. Дивиться — надто довго. Малює її тіло… надто точно.

 Спойлер. 

На мольберті — свіжа, ще недописана.

Темне тло. Витягнута фігура. Біле тіло.

Профіль — розмитий. Але шия, ключиця, плечі — мої.

Але не зовсім.

Ніби з мене здерли шкіру — і написали не жінку,

а її момент. Найвразливіший. Найглибший.

Вона — на межі.

Орг#зм, у якому ні сорому, ні захисту.

Тільки тіло. Відкрите до болю.

              

                

Сьогодні — зустріч, після якої вже нічого не буде звичним.

Сьогодні — перша тріщина в контролі. Сьогодні — другий розділ.

 

                 

Заходьте читати

З любов’ю і пристрастю ваша авторка Світлана Романюк ❤️ не забудьте коментувати і не скупіться на ❤️