Меню

Ностальгійне))

Букнет Ностальгійне))

Ностальгійне))

Стоїть гора високая,
Попід горою гай…
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!

Край берега у затишку
Прив’язані човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.

Що пройде красне літечко,
Повіють холода,
Осиплеться з них листячко
І понесе вода.

До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..

  Ось такий у мене сьогодні настрій, як у поезії Леоніда Глібова… Перечитую та редагую свою книгу, написану ( страшно сказати вслух)) – шістнадцять років тому!  Це ціле життя, так як, наприклад, після того, як твоя дитина випускається зі школи,  переглядати  фоточки, де вона ще немовля. І так ніжно, наївно, і трішечки сумно… бо “двічі в одну річку не увійдеш”, і зараз розумієш, що можна було написати по-іншому, та залишаєш усе, як є, бо то була ти тодішня, а не нинішня.

 Редагую лише трішки мову, певні слова, звороти. Деякі маленькі дрібниці насмішили,  наприклад, “тітка років тридцяти”)) А я ж тоді всерйоз так писала…

І трохи сумно, що весна таки повернеться, а от  життєрадісна і наївна юність – уже ні. Добре, що зі мною лишилася згадка – моє “Перехрестя”.

Часто запитують, чи повість автобіографічна. Насправді ні, нічого подібного у моєму житті не було. Проте деякі  герої мають своїх реальних прототипів))

М.К. , якщо раптом ти мене читаєш – привіт! 🙂

https://litnet.com/uk/book/perehrestya-b151219

 

Оригінал статті на litnet.com: Ностальгійне))

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення