Новинка! “Я буду боротись за нас”

2021-03-02 10:39:55 Уляна Пас

Новинка! “Я буду боротись за нас”

Доброго дня, мої любі! 

Я буду боротись за нас 

Це історія Тимура Воронова, відомого вам з книги Я буду мріяти про нас.

Цю історію можна читати окремо(це для тих, хто ще не читав першої частини)

Анотація:

Полетіти в іншу країну, щоб зробити подарунок коханому, могла лише така відчайдушна особа як я. Тільки от подарунок отримала я, а не він. Розбите серце та ніч з незнайомцем. Ніч, котра змінила моє життя назавжди.

Я збиралася повернутися додому і не шукати його, коли дізналася про вагітність. Та незнайомець сам мене знайшов і не лише забрав у свій дім, але й вирішив зробити своєю дружиною. Шкода лише, що усе це показово, а насправді ми з ним абсолютно чужі люди. В обох розбите серце через кохання. Та якщо моє ще можна склеїти, то врятувати його.. практично неможливо.

Кілька уривків з книги:

Сідаю на високий стілець і чекаю коли ж бармен зверне на мене увагу. Коли ж помічаю поряд красивого чоловіка з келихом в руках, сама не розумію, що в мені перемикається. Повертаюся в його бік і зацікавлено розглядаю. Його темний діловий костюм не сильно підходить для подібного місця, зате на своєму власнику сидить ідеально. Темне волосся зачесане назад, а голубі очі такі холодні, наче льодовик. Лише один його годинник коштує,  як моя річна зарплатня. Цікаво, чому такий красивий чоловік сидить тут і п’є… на самоті?

І тут було б правильно просто відвернутись і попросити бармена налити мені щось, та я цього не зробила. Натомість нахилилася ближче до чоловіка і крикнула просто йому на вухо. 

– Вам також розбили серце? 

***

– Чого тобі? 

Це все на що мене вистачило. Побачивши гостя, я просто випала з реальності, до останнього сподіваючись, що це лише сон.  

Переді мною стояв той самий чоловік, з холодними голубими очима та ідеальними рисами обличчя. Він мовчки і занадто повільно оглянув мене з голови до ніг і посміхнувся кутиками губ, так само, як робив це при нашій першій зустрічі.  

– Схоже я вчасно. Втекти хотіла? 

Його голос пробирає до кісток і зараз він мало схожий на того чоловіка, з яким я провела ніч. Він злиться, тому що схоже уже знає про дитину. А якщо він в курсі, отже,  Настя йому розповіла… 

***

Обережно, щоб не зашкодити їй, штовхаю в глибину квартири і впевнено переступаю поріг. В цей момент її очі треба бачити: широкі, як два блюдця.  

– Ви що собі дозволяєте? – кричить розпачливо і навіть ногами топає. Наче це їй допоможе. 

Я ж посміхаюся, адже знаю, що тепер вона нікуди не дінеться. Сідаю на диван в центрі кімнати і закидаю ногу на ногу. 

– Кавою не пригостиш? – дивно, та мені подобається її дратувати.  

Оригінал статті на Букнет: Новинка! “Я буду боротись за нас”