“Незламні” – емоційна новинка від колеги!

2021-02-23 15:24:25 Уляся Смольська

“Незламні” – емоційна новинка від колеги!

Привіт, друзі!

Зламані

#від ненависті до кохання
#спір на кохання
#владний нахабний герой
#емоційно #на межі
#незаймана #протистояння

Анотація до книги “Зламані ”

Він увірвався в моє життя руйнуючи його цеглинка за цеглинкою. Просто так. Без будь-якої причини на поведінку, що мене вбивала. Він вирішив довести, що кохання можна купити, щоб ти не зробив перед цим, як би не знущався… Зламаний  хлопець, що зламав мене. На вигляд живий, але з мертвою душею.  Справжній мерзотник, який вміє розбивати серця. Мерзотник, що отримав своє…

(с) Можна стерти кохання з пам’яті. Викинути з серця – це вже інша історія.

(с)я марив намагаючись тебе розгадати

Незламні

(с) Навіть якщо я не показував цього, знай, я горів. Мага

 

Анотація: Мага зламав мене. Забрав усе: душу, серце, цноту. Він вирвав зі спокою й перетворив моє життя на емоційні гойдалки. Він був мертвим всередині, але живим зовні. А тепер я така ж як і він — зламана. Поламана дівчина, що втекла від нього так далеко, аби забути усе, що було. Та хіба можна забути людину, від якої досі горить шкіра у всіх місцях, де він торкався?  Він увірвався в життя знову й зніс усі перешкоди, начхавши, що я проти, що я ненавиджу його. Мага прийшов зламати мене після того, як вже одного разу зробив це. 

 

#від ненависті до кохання
#спір на кохання
#владний нахабний герой
#емоційно #на межі #протистояння

 

 

Уривок:

Між нами залишається лише кілька кроків. Мага зупиняється й просто дивиться на мене. Без усмішки. Без жалю. Просто дивиться, наче побачив те, що хотів, а тепер не знає, що з цим робити.

А я задихаюся. Ридання рвуться назовні з глибин душі. Ридання давлять й стискають серце.

— Не підходь, — врешті видихаю  й промовляю ці слова.

Чомусь вони звучать немов грім серед ясного неба.

Біль відбивається  в очах Маги. Підпалює цигарку, не кинув, й вдихаючи дим, просто пропалює діру у душі вдивляючись у мої очі. Мовчки, немов нічого сказати. Хочу закричати, щоб не мовчав. Хочу вдарити, щоб вшивався.

Я тону. Все ж таки тону. Захлинаюся. Я й так не могла змусити себе випливсти, а тепер точно не вдасться, тому що він тут.

— Кріс…— промовляє Мага й ледь помітно посміхається кривою усмішкою.Облизує уста,  а потім робить крок назад.

 

Я наче голодний звір, хочу втягнути лаванду й океан у легені, щоб після пар потай насолодитися запахом Маги. На мить, лише на мить.

Мага обертає мене до себе, стискає ногу й шепоче таким  тоном, що мороз біжить шкірою, а серце гепає так голосно, немов зараз вискочить з грудей:

— Не торкайся його. Не торкайся нікого.

Наказує. Реально наказує.

— Не наказуй мені, — вириваю руку. — Не маєш права.

Він зжирає мене темними очима, синявою та зеленню. Він ледь не вбиває, поки лише топить своїм штормом і раптом до мене доходить — ревнує. Мага ревнує мене.

***

Історія   про те, як звичайна розвага, бажання довести , що купити можна все, провалюється на очах. Не тому, що головний герой вирішив відійти від гри. Не тому, що він  емоційно проживає пекло і рай одночасно. А тому, що  він розуміє – з’явилася людина, котра стала маревом для нього, променем світла, без якої він дихати не можеш. І тепер постає факт його жахливого вчинку, але вже пізно. Зізнатися він не може, розкрити правду дорівнює втратити своє єдине світло, тож доводиться ламати себе далі. Тому що іншого він не вміє. Тому що одна мила дівчинка назвала його мертвим всередині, хоч і живим зовні. Зламаним. Але він вирішив довести, що нехай його суть – егоїстичний мерзотник, та навіть такий, як він, може стати незламним завдяки світлу, що проникає на дно найтемнішого місця в його океані емоцій та страхів.

Оригінал статті на Букнет: “Незламні” – емоційна новинка від колеги!