“Негожий” у віршах

2021-01-22 12:37:08 Інна Камікадз

“Негожий” у віршах

Вітаю, букнетівці!

Обіцяла зварганити даний блог вже давненько, але справи реальні трохи відволікли від процесу:) Тому, пані Елено прошу вибачення за затримку.

Елена Нечипорук “Негожий”

 

До них постукала любов…
Тихенько. Ніжна і тендітна.
Теплом тягнулась, щоб обом
Серця замерзлі відігріти…..

***

Надворі – ніч. В кімнаті – стук сердець….
Це сталося. Теплом любов зітхнула.
Серця холодних,стомлених людей
Відтанули. І ніжність промайнула…

***

Ну,от і все. Вже й матері не стало….
Шакали-рідні,”друзі”- провели в останню путь…
Тіло мовчало, а душа – КРИЧАЛА,
За найріднішою,яку уже не пригорнуть…

***

У серці – біль і темна порожнеча…
Того,що я зробила,не змінити!
Не дала шансу я своїй малечі,
Щоб народитися ,рости і жити!
Собі не дала шансу пригортати,
Спостерігати,бавити,любити!…
Але,можливо,можна все змінити
З моїм Негожим….?

***

Глибокий сум,шалена радість,
Тривога в серці глибоко палає.
А тіло й розум прагне бути
Із тим,хто лиш тебе чекає…

***

Підозра заколола в серці.
Невже найгірше відбулося?!?
Та усміх ніжний заспокоїв,
Немов промовив:”Обійшлося!”
Покірність сили додавала,
Відвертість все єство стиснула…
Себе мені всю-всю віддала,
Взамін мене всього забрала.
Ніхто не проти!Усі – за!
Кохання змиє недовіру.
Своє життя я їй довірю!
Моя Банші!Моя!МОЯ!!!

***

В розлуці тіло тріпотіло,
Душа палала,серце мліло!
До нього линула думками…
Маєтки?Справи?!Біс із вами!!!
Зустрілися…Напруга тисне…
Мовчання,наче камінь,висне…
Єдиний дотик все міняє!
Усе зника…Усе стирає…
У мої руки все віддали:
Життя, кохання…..причандали…?
Не розчарую!Та однак
Своє вже не віддам!От так!!!

***

Спокій-неспокій,тиша і тривога…
Думки розбурхані блукають.
Малий Матвій як осторога,
А чорні очі надихають..
Братусик “любий” дав про себе знати…
Геть сором втратив,розум і повагу!
Він привернув нашу увагу…
Нахабу варто гідно покарати!
Коли зайшли до залу – обімліли:
Минуле і майбутнє в ній зійшлося…
Ну що ж,панове!Ви цього хотіли?!?
Готуйтесь!ШОУ ПОЧАЛОСЯ!!!!!!!

***

Шампанське бульбашками грало,
А правда била краще за Кличка…
На нервах “друзів” танго зтанцювали…
Поїхали…У нашому житті їх більш нема…

***

Не поле перейти – життя прожити…
Нелегко підвестись,коли у всьому крах!
Не завжди просто гнів свій відпустити…
Не все,на жаль, у Бога у руках!
Багато що залежить від людини:
Пробачить,не помітить,відпустить…
Задуманого лиха краще не зробити,
Бо бумерангом відповідь влетить!
Прощення – то велика сила!
Звільняє від важезних тягарів!
Іноді треба просто промовчати,
Утриматись від пишномовних слів…
Прощення….Ключ до розуміння!
Від безнадіі,невідомості,страху.
Усі народжені в гріху…
Прощення…Лиш воно дає спасіння….

***

Бездумні вчинки лиш несуть біду!
Не тільки винному,але й усім навколо.
І змушують пройти всі пекла кола….
Бездумні вчинки лиш несуть біду….
Випробування горем вкаже: ху із ху?
Проявить моцну чи гнилу личину!
І не важливо – жінка ти,а чи мужчина…
Випробування горем вкаже ху із ху…

***

Біду не кликали – вона сама прийшла,
Неначе тихе щастя муляло комусь.
Нестримна туга в серці залягла
І не вступалася чомусь…
Та ось у темряві з’явилось світло!
Невже гріхи все ж змило каяття?
Співало серце,тіло тріпотіло
В очікуванні…На нове життя…
Вже вкотре шанс подарувала доля
Його недопустимо змарнувать!
Потрібна дуже сильна воля,
Щоб знову дров не наламать!
Вона в них є!!! І я безмежно вірю
У силу їхнього кохання!
В них відбулося душ єднання…
Здійсни,Господи,їхні мрії!

***

Життя усе розставить по місцях:
Де – крапку,а де треба – кому!
Зітре чистосердечне каяття
Минулого життя важезну втому.
Промінчик щастя зможе біль згасить,
Розсіє зло,зітре усі сльозинки…
І вже ніщо не зможе розділить
Віднайдені дві рідні половинки.
“Життя прожить – не поле перейти!”
Цю істину придумали не дурні!
Багато ще чого буде в житті –
Веселі свята й сірі будні.
Важливо зберегти усе добро,
Що можуть одне в одному збудити:
Любов,надію,мрії…. Все одно
Якщо кохаєш щиро – легше в світі жити!
P.S. Чого усім бажаю!!!❤❤❤

***

Дві смужки…Розум заметався,
А серце груди розривало….
Від страху,дивування,щастя
Куди себе подіть – не знала.
Як так?Мене – перекотиполе,
Так щедро доля обдарувала?
За що?За що…Та не важливо!
Це щастя!Це я твердо знала!
Яке потрібно берегти,
Плекать,леліяти,любити,
Ростити,мріяти,вести…
Для цього варто в світі жити!

***

 Тряслися руки,розум сполох бив…
Та скільки ж може винести людина?!?
І не для себе другий шанс просив,
Для сина…Він моя дитина!
Серце спинилося на мить
І знов шалено завелося,
Радість рвала душу на шматки!
Все добре…Все вже обійшлося!
Тут Ната…Тіло враз здригнулось,
А серце в горло підстрибнуло…
Розлючена,розпатлана,скажена
Моя Банші вернулася до мене!
Моє вогняне чудо мало не прибило
Своїми ручками. Та все деталі…
А я любов’ю захлинався!Щастям крило!!!
Дарунків долі забагато не буває!!!

****

Ну,от і все…Кінець історії…
До них всім серцем прикипіла!
Із ними мріяла,любила…
На жаль,закінчилась історія…
Та тішить,що у них усе гаразд:
Стосунки,діти і робота,
Щоденні клопоти,турботи…
Як добре,що у них УСЕ гаразд!!!

Дякую,Інно,за чудову пригоду!!!Натхнення!!!❤І чекаю нової історії!!!
РЕКОМЕНДУЮ!РЕКОМЕНДУЮ!!!РЕКОМЕНДУЮ!!!!!!!!!!!!!!!!❤❤❤

Пані Надіє, «Негожий» справді отримав свою віршовану версію:)

Приємних вражень!!!

Оригінал статті на Букнет: “Негожий” у віршах