На зустрічі з читачами Тамара Маркелова наголосила на важливості друкованих…
2026-03-09 07:00:00 НСПУ

Ніна Головченко

На початку березня Тамара Маркелова, залюблена у свою справу головна редакторка журналу «Жінка», завітала на зустріч із відвідувачами та працівниками Центральної районної бібліотеки Святошинського району міста Києва «Свічадо».

Презентацію журналу «Жінка» Тамара Маркелова розпочала в контексті вислову лідера українських націоналістів Євгена Коновальця, актуальним дотепер: «У ці дні маємо вибрати: бути творцями чи жертвами історії». На прикладі видання журналу «Жінка», якому понад сто років, вона довела, що дива трапляються і майже безнадійні справи зрушуються з місця тоді, коли за справу беруться відповідальні люди, жінки в тому числі.

Очоливши видання у розпал російського вторгнення в Україну (у вересні 2022 р.), переживши роздержавлення журналу в березні 2025 р., Тамара Маркелова не лише зберегла цей журнал, а й модернізувала його зміст, популяризує його в різних містах і селах України, відвідуючи книжкові виставки, ярмарки, зустрічі в бібліотеках в Одесі і Моршині, Фастові і Кам’янці-Подільському, Черкасах і Кіровограді. Часто з такою місією навідується закордон, у Польщу зокрема. Станом на березень 2026 р. журнал «Жінка» має наклад 10 000 екземплярів. Журнал виходить 12 разів на рік, підписатися на нього можна у відділеннях Укрпошти наживо та онлайн. У роздрібному продажу журнал коштує 70 грн за одне число, підписка на рік – 936 грн.

Від 1991 р. постійними рубриками журналу є: «Світло вічних істин», «Гість номера», «На життєвих стежках», «Ситуація», «Юридична консультація», «Смачного», «Сторінка для дітей» та ін. У кожному числі традиційно розміщується безкоштовний додаток «Краса і затишок» (викройки, поради, узори для вишивання, схеми для плетіння тощо). Героїнями матеріалів є волонтери, лікарі, письменники, жінки з легендарними біографіями, митці, науковці та ін., жінки й чоловіки, які своєю діяльністю роблять Україну видимою і своєрідною.

Заснований 105 років тому як «Комунарка України» (1920), свого часу журнал став підґрунтям для видань «Селянка України» (1924) і «Колгоспниця України» (1931–1941). А від 1946 р. видається під назвою «Радянська жінка», від 1991 р. ‒ як журнал Жінка».

Тамара Маркелова розповіла, як змінювалася концепція журналу від часу його заснування, у роки Другої світової війни, радянського союзу й періоду Незалежности України. Розповіла про трансформацію змісту і стилю видання, а також його константу усі 105 років: українська мова, українська тематика. Розповіла також про тяглість традицій, акценти у змісті та роботі над журналом від 2022 року – україноцентричність, підтримка визвольної боротьби в умовах російсько-української агресії.

За змістом актуальних журнальних матеріалів можна будувати екскурсійні маршрути, проводити виховні години в школах, пізнавати українську глибинку, українські свята, українські традиції, опанувати основи певного стилю в інтер’єрі, вишивці чи в’язанні.

Приємною несподіванкою для Тамари Маркелової й усіх присутніх стала зустріч із відданою шанувальницею журналу Ганною Кульченко, яка вишивала і в’язала за схемами тих майстрів, що десятиліттями публікувалися у вкладці «Жінки» («Радянської жінки») «Стиль і затишок». Пані Ганна влаштувала справжній вернісаж: наживо продемонструвала вив’язані згідно з порадами майстрів шаль і светр, вишивки, а також фото з вишитими сорочками, в’язаними кофтами і шляпами, які були і є окрасою її вбрання. До того ж вона принесла вирізки журнальних сторінок, які збирала і зберігає як справжні маленькі скарби.

Учасники зустрічі говорили також про брак українських друкованих періодичних видань, про відсутність державної політики підтримки у сфері ЗМІ, про недоступність журналістського слова у віддалених і невеликих селах і містечках через «оптимізацію» та комерціалізацію мережі відділень Укрпошти («Там скоріше консерви і задавнене печиво запропонують, аніж свіжу газету чи цікавий журнал!»). Як позитивне явище співрозмовники відзначили, що в журналі «Жінка» немає матеріалів про штучних «зірок» від шоу-бізнесу чи проплачених рекламних статей про псевдоеліту чи гламурних красунь, які нав’язують масовому читачеві спотворені цінності та стереотипи. Журнал «Жінка» висвітлює історії людей, які тримають і творять українську історію своєю фаховістю, подвижництвом, гуманізмом і патріотизмом.

Прокоментуєте?