Найкращі книжкові обкладинки-2025 за версією The New York Times

2025-12-28 08:00:00 Читомо

Артдиректор The New York Times Book Review Метт Дорфман оприлюднив добірку найкращих книжкових обкладинок 2025 року. Перелік оприлюднили на сайті The New York Times.

До нього увійшли обкладинки, які, за словами Дорфмана, не намагаються виглядати типово, а працюють із тривогою, іронією, візуальним шумом і новими способами привертати увагу в перенасиченому медіасередовищі.

.

У вступі до списку Дорфман зауважує, що схожість книжкових обкладинок часто є свідомою стратегією ринку, однак саме відхилення від цієї логіки заслуговує на окрему увагу:

«Багато книжкових обкладинок навмисно виглядають однаково. Коли особливо ефектне зображення прикрашає видання, яке запалює серця і уми аудиторії, його естетика неминуче, навмисно застосовується і повторюється знову і знову, доки не вичерпає себе. З фінансового погляду ця логіка бездоганна. З художньої — вона заохочує конформізм. Це не є чимось поганим. Якщо обкладинка приваблює читачів, текст книжки може відкрити їхні уми. Усі виграють.

.

Проте варто відзначати обкладинки, які цього не роблять. Протягом року читання та перегляду я постійно помічав обкладинки, які не виглядали повністю як обкладинки до книг. Деякі з них були схожі на попередження, інші перетворилися на тривожні сигнали, а принаймні одна обкладинка містила нерозглянуте візуальне середовище довгого текстового огляду теми, створеного штучним інтелектом. Чи це трюки для привернення уваги? Чи їх затвердили, щоб знайти покупців в економіці короткої уваги? Чи вони стали результатом таємних зусиль дизайнерів включити сліди особистого самовираження? Сподіваюся, що все вищезазначене. Читання залишається популярним частково завдяки своїй здатності ділитися множинними взаємопов’язаними ідеями в обмеженій формі. Дизайн теж може це робити».

До переліку увійшли, зокрема:

• «Moderation» Елейн Кастільйо — дизайн Лінн Баклі;

 

«Назва книжки — це знайоме слово, яке набуло нового значення в інтернеті та політичних промовах. Хоча її дизайн відповідає тенденції поєднання сучасного шрифту зі старим мистецтвом (у цьому випадку — картиною Вітторії Реджанні «Захоплення» 1938 року), новизною, яка вирізняє цю обкладинку, є гучна наполегливість мистецтва суперечити всьому об’єктивному спокою, який натякає назва. Інші дизайни такого типу натякають на щось, а цей — оголошує про себе вічним криком».

 

• «Foreclosure Gothic» Гарріса Лахті — дизайн Адріани Тонелло та Родріґо Коррала;

 

«Ця обкладинка — це не стільки запрошення прочитати роман, скільки відкритий заклик потурати вуайєристським імпульсам, які ми зазвичай придушуємо, коли йдеться про нерухомість, записи з камер спостереження та/або історії про привидів. Якщо вам стає моторошно, коли ви намагаєтеся з’ясувати, який зв’язок між сяючою фігурою у верхній половині обкладинки та її несяючою протилежністю внизу, то це і є суть».

 

• «Hot Air» Марсі Дерманскі — обкладинка Джанет Гансен;

 

«Для сатиричного роману, в якому розбитий повітряна куля використовується як символ і сюжетний прийом для висміювання класу мільярдерів, дизайнер зробив промовистий вибір, зобразивши цю кулю в стані розтягнутого до межі розриву. Це дозволяє сексуальній фрустрації стати синонімом економічної інфляції. І це виглядає красиво: побачивши це на полиці книгарні здалеку, можна подумати, що це неправильно розміщена скульптура».

 

• «Flashlight» Сьюзен Чой — дизайн Джун Парк із перевернутим пейзажем;

 

«Нас навчили розпізнавати нахилений пейзаж на обкладинках книжок як символ небезпеки. Для тих, хто зважиться прочитати цей роман, спокійніші образи на обкладинці стануть багатшими. Те, що раніше було просто пейзажем, тепер може нагадувати прапор — тільки національність цього прапора, частково прихована океаном, що перевертає життя героїв, не така вже й очевидна. Це оманливо скромний дизайн, який вшановує сюжет, персонажів і тему одним жестом, що заслуговує на увагу».

 

• «Harbour Doubts» Бібі Аншлі — дизайн Джека Сміта;

 

«Змусити читачів двічі розшифрувати назву цієї збірки віршів та ім’я її автора за допомогою двох суперечливих шрифтів з накладеними кольоровими смугами — це вражаючий інтимний спосіб змусити їх продемонструвати назву. Лише три секунди погляду на неї викликають рефлекторне подвійне сприйняття, щоб переконатися, що те, що ви щойно прочитали, є правдивим, що дозволяє дизайну викликати живу, індивідуальну демонстрацію сумніву в дії».

 

• «Searches» Ваухіні Вари — дизайн Ендрю ЛеКлера та Лінди Гуанг;

 

«Просувати книжку з такою навмисно відштовхуючою подачею суперечить здоровому глузду, навіть якщо відчуження від себе є однією з її ключових тем. Варто віддати належне тому, що автори побачили можливість привернути увагу, протиставивши суху неформальність огляду ChatGPT морю інших книжок, які намагаються виглядати більш виваженими».

 

• «Something Rotten» Ендрю Ліпстейна — обкладинка На Кім;

 

«Можна стверджувати, що розміщення зображення великого плачучого немовляти на обкладинці роману про велике плачуче немовля є простим рішенням. Я не буду з цим сперечатися. Однак я вважаю, що розміщення цього портрета агонії в такому незручному сусідстві з назвою книжки ставить перед кожним, хто виховував новонароджених, звичне питання: чи це крик екзистенційної розпачі, чи тимчасове занепокоєння через підгузник? До речі, це зображення може також відображати улюблений спосіб самовираження на публіці в 2025 році».

 

• «Harriet Tubman: Live in Concert» Боба the Drag Queen — дизайн Челсі Макґакін;

 

«Ось історія, в якій гумор, непокора, радість і музика повинні бути передані за лічені мілісекунди, не виключаючи при цьому сувору історичну реальність, в якій вони існують. Справу ускладнює те, що в грі беруть участь два окремі зображення, виконані в двох різних стилях. Зазвичай, поєднання стількох елементів на компактному просторі призводить до надмірно оформленої та перевантаженої обкладинки. Тут же вона така ж пряма і впевнена, як і голос автора».

 

• «Shade» Сема Блоха — дизайн Кріса Аллена з фотографією Джейсона Фулфорда;

 

«”Просто знайди ідеальну фотографію” — це сильна непряма стратегія при розробці обкладинок для розмитих, реальних тем. Тут нам подають переконливий аргумент, що дослідження тіні на сторінках книги не тільки виправдане, але й розумно підмічене, цікаве і, швидше за все, розширить ваш погляд на те, про що ви ніколи не замислюєтеся, якщо тільки не потієте».

 

• «Я пам’ятаю» (I Remember) Джо Брейнард, дизайн — Девід Пірсон;

 

«Назву цієї автобіографії можна впізнати відразу, хоча вона ніде не вказана повністю, завдяки мудрому вибору одного з найпростіших шрифтів. Дев’ять разів надрукована назва, в якій щоразу бракує різних літер, підкреслює недосконалість її героя і виходить за межі порожньої хитрості, щоб за допомогою лише літер передати щось фундаментально людське. Письмо теж це робить».

 

• «На годиннику» (On the Clock) Клер Баглен, дизайн — Ерік Картер.

 

«Якщо ви коли-небудь після вживання фаст-фуду дивилися на веселі вивіски фаст-фуд-ресторанів, помічаючи різницю між енергійною геометрією вивіски та сонливістю, яку викликає у вас їжа, то вам може здатися знайомим протиріччя між цією типографікою та назвою роману. Звичайно, весело зображені краплі можуть бути кетчупом, але вони можуть також символізувати кров і піт, пролиті головним героєм на роботі».

 

Окремо Дорфман відзначає перевидання шести книжок Роберто Боланьйо, оформлені Майклом Шмеллінґом з ілюстраціями Майка Адамса, як приклад цілісного візуального мислення серією.

Як повідомлялося, у 2025 році 2 українські ілюстраторки Юлія Ґвілім і Женя Полосіна стали переможницями World Illustration Awards. Окрім того, нещодавно конкурс «Найкращий книжковий дизайн−2025» оголосив переможців.

.

.

Зображення: NY Times

Оригінал статті на Suspilne: Найкращі книжкові обкладинки-2025 за версією The New York Times