Мій рік на порталі Букнет ❤️

Мій рік на порталі Букнет ❤️

Мій рік на порталі Букнет ❤️

12 лютого 2020 року, тобто рік тому, я почала викладати глави першої історії, з робочою назвою “Межі пристойності”. Трошки провокативно… ну то таке, назву я лишила.

Але ж така назва!!! Та ще й СЛР!!! Жах!!!

Тихше, панове, порно там немає, як дехто вважає, хоча пара легких еротичних сцен таки є)) Яка вже різниця? 18+ почеплено, а секс — це взагалі нормальна біологічна потреба кожної живої і здорової людини… Хоча книга не про те)) 

Книга про те, що ХТОСЬ вважає свою думку і позицію НАСТІЛЬКИ важливою і правильною, що без вагань ЛАМАЄ людські долі. 

Книга про те, що переважна більшість людей скоряється цим “поважним” думкам, і лише одиниці здатні протистояти їм та відстоювати свою власну думку і життєву позицію…

Головний герой книги не бос, не директор і  не президент. Він програміст з “галери”. Його батьки розлучені, і у кожного є нова родина. Він не їздить на “Крузаку” і живе не в пентхаусі, а у звичайній двушці в “хрущовці” на Лук’янівці в Києві.

Вона – талановита юна скрипалька, з прекрасними перспективами в музичній кар’єрі, АЛЕ… трапляється нещасний випадок і все летить шкереберть. 

Перші дні, навіть тижні, мою книгу ніхто особливо і не читав))) Сприймала я це абсолютно спокійно, бо моєю задачею на той момент було просто перенести текст з паперу у електронний формат. Згодом прийшли перші читачі. Книгу почали додавати до бібліотек, коментувати…

Наразі “Межі пристойності” безумовний лідер Букнету по кількості вподобань. По бібліотеках ще є куди тягнутися, але ті книги, що мають вищі цифри — НАБАГАТО старші… А якщо зауважити, що все це книга отримала за ОДИН РІК від ПОЧАТКУ викладки (навіть не від дня завершення, бо закінчила я її 6 травня) то результат вийшов ЗАДОВІЛЬНИЙ))) Він задовольняє мене, головних героїв і читачів.

Думки і бажання читачів ОСОБЛИВО важливі для мене. Я спілкуюся з ними тут, на Букнеті, та у соцмережах. І не лише про книги! Живе спілкування з читачами — це найцінніше, що я отримала за цей карантинний рік. Пости у “Потеревеньках…” обговорюються настільки бурхливо, що іноді за годину буває більше сотні коментарів))) 

Як з’ясувалося, багато хто з них прийшов на Букнет з реклами “Меж пристойності” у Facebook. Нові читачі — це круто))) Голосувалка в моїй групі показала, що надалі вони йдуть читати інших авторів Букнету)))

УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ!!!

Це те, чого я хочу!!! І цього хочуть ВСІ автори!!!

Також результатом цього спілкування став друк “Меж пристойності”, бо багато хто хотів мати паперовий примірник для себе чи на подарунок. На етапі друку проект “Лана Вернік” обріс “співробітниками”, і цю нервову справу друку я з задоволення скинула на їхні міцні чоловічі плечі, перед цим показавши пальчиком, чого саме я хочу))) 

Незважаючи на паперові примірники, книга залишиться у вільному доступі, бо я так хочу і можу собі це дозволити ))

Найближчим часом планую закінчити “Світанкову каву” і розпочати підготовку до друку “Фантомної довіри”. Чи будуть нові історії? Думаю, що так. Матеріал є, багато.

Отже, минув мій перший рік на Букнеті. Я отримала неповторний досвід, знайшла нових друзів, зробила цікаві відкриття. Чи сподівалася я отримати такі результати, коли реєструвалася? Ні. Я просто робила те, що вважала правильним і робила так, як я сама того хотіла: я доносила до читачів ЗМІСТ. Те, що особисто мене вразило у житті моїх знайомих.

Саме ЗМІСТ твору вважаю набагато важливішим за його подачу. Помилки може виправити коректор. Редактор, якщо він відчуває автора, можливо, виправить дещо, а донести зміст так, щоб читач “залип”, щоб його “зачепило” — може далеко не кожен…  Можна написати текст правильно, без помилок, але до такої міри нудно та сухо, що ніхто не стане того читати, тому коли бачу опуси з переліком помилок під творами деяких авторів… Люди, такі речі краще писати у приват! Мені, як читачу, цікаво почитати відгук про твір, а не про коми у складнопідрядному реченні!

Рік з дня моєї реєстрації на порталі Букнет був 3 лютого, та я його пропустила))) Зареєструвавшись тут, не мала жодного зеленого поняття, як то все має бути))) Я не маю філологічної освіти. А ті дві, що маю, занадто далекі від частих змін правопису. І коли я вчилася у школі, то “будь ласка” писали ще через дефіс)))

Літературна тусовка була від мене далекою, чи то я від неї? Певний час (в нульових) я перебувала у середовищі кінематографістів. “Будинок кіно” та знайомства з цікавими людьми свого часу спрямували вектор мого життя у певному щасливому напрямку… Тож досвід спілкування з творчими особистостями мала, але кінематограф і література, то “дві великі різниці”.

Як би там не було, але я зареєструвалася і тихенько почала викладала текст))) Дату реєстрації не вважаю якоюсь визначною подією… хоча це дало старт черговому успішному проекту у моєму житті, під назвою ЛАНА ВЕРНІК. 

ЛАНА — скорочена форма мого імені, а  ВЕРНІК — прізвище мого діда.

За рік існування проекту я описала дві і у березні завершу третю історію: вони великі, об’ємні і насичені подіями. Герой однієї моєї книги (не скажу якої саме) називає їх “Баржами: великими і завантаженими всяким різним.” А “Фантомну довіру” взагалі кличе підводним човном, бо вона ніколи не з’являлася у ТОП-віджеті, навіть коли кілька місяців очолювала ТОП детективів, її ніде не видно, і вона якось там собі дрейфує, але загалом непогано “ходить”. Результативно.

У мене наразі більше восьмиста підписників, та якщо поглянути на кількість додавання у бібліотеки завершених книг… то додавань значно більше))) Результат непоганий, як для “людини з вулиці”. Тож, автори-початківці, вище носа! Пишіть, і все у вас вийде! ❤️

 

@LanaVernirWriter

Оригінал статті на Букнет: Мій рік на порталі Букнет ❤️

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Новенька пара обкладинок. Тиць))

Доброго вечора усім!)

Нещодавно мала змогу створити парочку ось таких ось естетичних одежинок. Можливо, комусь щось припаде до душі:) Якщо впала в око котрась – не соромтесь – пишіть у коментах, а там якось я зв’яжусь з

Наша ВІйна

Ситуація гранично проста, як би хто не намагався викручуватися, мов вуж на сковорідці, говорячи про “перше”, “друге” чи “десяте”.

Портал відверто заявив про свою проросійську та антиукраїнську політику і

Кілька слів і від мене

Я довго думала, чи писати мені цей блог, чи ні. Підозрюю, що після його прочитання можуть у мій бік полетіти “тапки”. Проте ось Влада написала в коментарях до флешмобу, що саме він став поштовхом до такої критичної ситуації,

Фінал історії !!! Візуалізація.

Фінал  «Тільки не він»  !!!

Дорогі читачі, книгу завершено!

Щиро запрошую усіх, хто любить читати залпом, цілу історію.

 

 

 

Подорожуємо разом героями…

 

Невеличка цитата з цієї романтичної

нова книга “З повагою до адміністрації”

До вашої уваги мій новий роман про кохання.

ось тутечки

Перейти до блогу

Нові автори

Анатолій Хільченко

Анатолій Хільченко. Народився на Полтавщині 1979 року. Навчався у Київській духовній семінарії та академії. Працював у релігійних та навколоцерковних громадських організаціях. Священник Української Православної Церкви. сторінка в Букнет: https://booknet.com/uk/anatoli-xlchenko-u5561052 Сторінка у мережі ФБ: https://www.facebook.com/presviter.anatoly/ Ютуб-канал: https://www.youtube.com/channel/UCaAjutYWJOdPdHaNCJU28ng

Tadeй Кількість робіт: 8 Ruslan Barkalov Кількість робіт: 7 AnRе Кількість робіт: 5 Володимир Віхляєв

Віхляєв Володимир Вікторович народився 23 червня 1986 року в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області. Проживає в місті Запоріжжя. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національної асоціації адвокатів України, Спілки адвокатів України, Науково-експертної ради Асоціації адвокатів України. Академік Міжнародної літературно-мистецької академії України Магістр права та менеджменту […]

Перейти до "Нові автори"