Моє диво у пір’їнках ♥
Єва Борея
Хтось тут у небезпеці…
І, здається, це зовсім не демониця ♥
І все ж не тільки вона виглядає тут чужою. Він — теж. Особливо його чорні крила, схожі на дві брудні плями посеред білих шовкових простирадл.
— Ні… не треба… — раптом тихо шепоче Кассіель крізь сон.
Луксурія одразу нахиляється ближче, зацікавлено вдивляючись у його обличчя.
— Тільки не… це… — він напружується, міцніше стискаючи подушку. — Луксуріє… — буквально шипів.
І в цей момент її терпіння вичерпується.
Вона не може проникнути в його думки так, як хотіла б. Але її сутність — сама похіть і спокуса — здатна торкатися значно глибше. Не напряму. Обхідним шляхом.
Досить сперечатися з внутрішнім критиком.
Ви заслуговуєте на те, щоб ваші тексти були почуті. Ірина Гавалешко допомагає письменникам подолати сумніви та знайти впевненість у своєму голосі.
Повірити у себе →
♥ ♥ ♥
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.