Мораль

2021-01-18 12:27:10 Таша

Мораль

Потягнуло мене перечитати “Доріана Грея”, якого обожнювала давним-давно в школі. І з першої ж передмови офігіла. Боже! Ця людина геніальна. Усі мої думки (ну типу) з’явилися ще задовго до моєї появи на світ. Вау. І йдуть вони чередою геніальних цитат. Оскара Уайльда, не моїх.

“А яка мораль?” Приходили мені буквально ідентичні коменти до двох творів. Не в плані нелогічності сюжету чи беззмістовності. Просто комусь не подобалась поведінка головної героїні (“Ну вона ж не святоша. Чому вона навчить людей?), а комусь бракувало прямих повчань, як на християнській етиці в п’ятому класі. На цю тему і написав Оскар Уайльд. В 19 столітті!

“Доріан Грей. Передмова

Митець – той, хто створює прекрасне.

Розкрити людям себе і приховати митця – ось до чого прагне мистецтво.

Критик – це той, хто спроможний передати в новій формі або новими методами своє враження від прекрасного.

Найвища, як і найнижча, форма критики – це різновид автобіографії.

Ті, що в прекрасному вбачають бридке – люди зіпсовані, причому зіпсованість не робить їх привабливими. Це великий гріх.

Ті, що в прекрасному здатні добачити високий сенс – люди культурні. Вони не безнадійні. 

Але обранець – той, хто в прекрасному бачить лише одне: Красу.

Немає книжок моральних чи неморальних. Є книжки добре написані чи погано написані. От і все.

Ненависть 19 сторіччя до Реалізму — це лють Калібана, що побачив свою подобу в дзеркалі.

Ненависть 19 сторіччя до Романтизму — це лють Калібана, що не побачив своєї подоби в дзеркалі.

Для митця моральне життя людини – лише одна з тем його творчості. А етика мистецтва полягає в досконалому використанні недосконалих засобів.

Митець не прагне нічого доводити. Довести можна навіть безперечні істини.

Митець не мораліст. Етичні уподобання митця призводять до непробачливої манірності стилю.

Не приписуйте митцю нездорових нахилів: йому дозволено зображувати все.

Думка і мова для митця — знаряддя мистецтва.

Порок і доброчесність – матеріал мистецтва.

Якщо говорити про форму – взірецем усіх мистецтв є мистецтво музuки. З погляду почуття — вмілість актора.

У будь-якому мистецтві є те, що лежить на поверхні, і символ.

Хто намагається проникнути глибше поверхні, той йде на ризик.

І хто розкриває символ, йде на ризик.

По суті, Мистецтво – дзеркало, яке відображає того, хто в нього дивиться, а зовсім не життя.

Суперечки з приводу мистецького твору свідчать, що цей твір новий, складний і життєздатний.

Нехай критики розходяться в думках – митець залишається вірний собі.

Можна пробачити людині, яка робить щось корисне, якщо тільки вона цим не хвалиться. Тому ж, хто створює некорисне, єдиним виправданням існує лише пристрасна любов до свого творіння.

Будь-яке мистецтво не дає жодної користі.

Оскар Уайльд”

Пишете в творах настанови “ай-ай-ай, так не можна!” чи “а отак добре, молодець”? В м’якших формах? Чи взагалі опускаєте цей аспект і не наступаєте на горло творчості?

Якщо так, то як уявляєте читача? Школярами чи дорослими тьотями-дядями, які послухаються? (Просто цікаво, без хейту). 

Чи, може, для себе, як читач, хочете бачити прямі спонукання до чогось? Якщо так, то чому? 

п.с. у мене навіть “владних героїв” не було зі згвалтуваннями секретарок. Я щиро не розумію, чому цей камінь прилітає саме мені, та не суть. 

п.с.с. сподіваюся, нікого не образила. Нічого проти “владних героїв” не маю, хоч і не читаю. Вотевер. 

Оригінал статті на Букнет: Мораль