Маленька історія, яка придумалась в новорічну ніч)

Маленька історія, яка придумалась в новорічну ніч)
Привіт! Ти хочеш знати як в мене справи? Серйозно? Чи це чергова дань традиціям? Я запитала як справи в тебе, а ти маєш за правилами ввічливості запитати як в мене?
Але якщо тобі цікаво… Я розкажу. Розкажу чому болить моя душа. І чому я так пізно лягаю спати. І чому не пишу книги, чому я так нещадно забила на свою мрію та улюблене хобі.
Навіть не знаю з чого почати. Це так дивно… Ніколи не розкривала нікому свою душу? Запитаєш чому? Не знаю… Друзі, рідні, батьки… В мене є ці люди, але чи можу я довірити їм свої страхи, свої сльози та переживання?
Звісно ти скажеш, що можу. А я боюсь, боюсь почути осуд, боюсь що мене не зрозуміють та й багато інших боюсь.
Так, треба переступати через свої страхи, але мені легше пригнути з висоти, навіть якщо лише від однієї думки трусяться коліна.
Але це все лірика, перейдемо до життя?
Так от, ти питаєш як в мене справи? А як можуть бути справи в людини, чия душа розривається навпіл?
Що робити коли ти по житті суцільний оптиміст, любиш світ, людей та життя, але тут приходять проблеми, хворіють близькі, а потім одна дорога душа покидає цей світ? Ти скажеш напевно не впадати в депресію?
А я відповім, що там і не була. Звісно, кілька тижнів носила траур, згадувала, плакала. Це ж моя рідна людина.
А життя то продовжується. Оптиміст в моїй душі протестує, він кличе мене радіти життю, насолоджуватися кожною хвилиною, сміятися до сліз. А мозок каже: «Ти що геть дурна? Май повагу, яка музика? Який сміх?! Що за радість на твоєму обличчі!”
А ще мені вже життя казали, що потрібно вчитися, мають бути гарні оцінки в школі, в інституті, обов’язково має бути хороша робота з хорошою зарплатою. І звісно ідеальна сім’я, бо що ж скажуть люди? Одягайся гарно, говори не поспішаючи, користуйся косметикою, знімай ці жахливі кеди та одягни туфлі, будь дівчинкою, менше говори по телефону, ці друзі на тебе погано впливають і ще багато інших шпильок. Хоча завжди хотілось почути, що мене люблять такою як є…
А я знайшла куди лежить моя душа! Твердо йшла до своєї мети. Хоча брешу, місцями і не йшла, але тим не менше я купила собі фотоапарат, про який мріяла все життя, щоб почути, що потрібно приділяти більше часу навчанню, а не різним дурницям. І знайшла себе, коли почала записувати сотні історій які виникають в моїй голові. Знаєш скільки в мене ідей? Життя не вистачить, щоб записати.
Але що далі? Не покину ж я університет, роботу заради мрії, яка не факт, що забезпечить мені життя? А може й покину…
А ще улюблений мозоль. Знаєш який? Стосунки і зовнішність. Так, не дивуйся, в моїй голові це тісно пов’язано. А все чому? Комплекси. Таке просте слово, а створює стільки проблем…
Не пам’ятаю коли, але одного разу я почала усвідомлювати, що відображення в дзеркалі мені не подобається, а через деякий час виявилось, що не тільки мені. Однокласники гарно зробили свою роботу, залили цементом різні думки в мою голову.
І лише через багато років я почала усвідомлювати істину. Якщо я люблю себе, своє відображення, навіть кожну зморшку на обличчі, то і інші полюблять, а хто ні, тому земля асфальтом.
Не знаю чому розповіла тобі це все… Ти не подумай, я щаслива! Справді! Я маю більше, ніж більшість людей на цій планеті. Мої батьки, друзі, більшість родичів живі та здорові. Я маю що їсти та що одягнути. Мені подобається те, чим займаюся, університет, хобі та багато іншого. В моїх руках достатньо грошей, щоб купити все, що мені потрібно.
Але щось не вистачає… Навіть не знаю… Може гармонії? Гармонії в житті? Хоча я не впевнена, що вона буває в цьому житті.
А ти що скажеш? Після всього, що вислухав? Я божевільна?
Ах так, я ще обіцяла розповісти чому пізно лягаю спати. Все просто, все до банального просто, коли я закриваю очі починаю думати… Про те що не зробила або що зробила не так. І починаю себе гризти, не роби такого, ніколи не роби.
Варто писати книгу?)
Оригінал статті на Букнет: Маленька історія, яка придумалась в новорічну ніч)
Блог
Замальовка з життя***
Відколи не стало бабусі, наш дід, поважний пенсіонер з усіх боків, почав навідувати нас щонеділі в обідню пору. Його друга дружина, чи краще сказати громадянська дружина, після того, як ввели субсидію, варила неправильний
❤️❤️❤️ “Добровільно залежна” оновлення ❤️❤️❤️Привіт, любі читачі.
Трішки розвантаживши графік, я зрозуміла, що зможу і далі продовжувати в тому ж режимі, тож оновлення роману “Добровільно залежна” будуть щодня крім вихідних!
Гарного вечора ❤️
Улюблений жанр.Привіт усім. Мені найбільше подобається два жанри: детективи і любовні романи. А які вам?
Новини для вас і промокоди.Дорогі читачі,
Доброго вам недільного вечора. Дякую, що ви зі мною. Дуже ціную кожного з вас. Сьогодні маю хорошу новину.
Хочу подарувати 2 промокоди на безкоштовне читання дуже ніжної історії кохання «Вогник для
У Вас таке було?Не рідко в мій мозок, як сніг на голову, валиться ідея книги. Я намагаюсь їх куди-небудь записати, про всяк випадок. Кожен раз: записала – забула, продовжую працювати над письмом вже викладаного роману.
Вже більше трьох
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.