Літдайджест V5.0. High tech. Low life.

Літдайджест V5.0. High tech. Low life.

Літдайджест V5.0. High tech. Low life.

Всім доброго часу доби. Мене тут недавно відправили у відпустку на 7 днів, вирішили, що я запрацювався. Ну запрацювався, так запрацювався. Відпочив і з новими силами повертаюсь.

150+ підписників. Дякую, що ви зі мною. Дякую за відгуки та вподобайки. І дякую за критику. Ви допомагаєте моїм історіям ставати кращими та глибшими. Ви яскравий доказ, що не масові жанри знаходять підтримку в серцях людей. І одразу ж відповім на запитання, котре мені часто задають в приватних повідомленнях. Якщо вам здається, що ви побачили алюзію, пасхалку чи паралель з сучасною проблематикою (нехай у вигаданому світі) — вам не здається.

Стрімер перейшов 43-ю тисячу. І плавно виходить на фінішну пряму. Хотів зробити допис на 40к, але добровільно-примусова відпустка… Та й менше з тим. Остання частина в процесі написання. Кінець історії близько, тож дякую тобі, дорогий читачу, що терпляче чекаєш! 

Протистояння поки найтепліше прийнята історія про козака Мамая. 15 з гаком тисяч переглядів. Вона ж і заключна. Поки що.

Але це поки що. Натомість, хочу запропонувати вам першу історію нашого з Миколою Пилипівом (ану бігом підписуватись на нього!) з циклу: Вежа. Морок. Написана колись на конкурс Брама, наловила схвальних відгуків. Тепер тут. Стімпанк (писав про нього ось тут), постапокаліпсис та дистопія. Мої сцени екшену, глибокі філософські погляди Миколи Ярославовича — суміш вийшла ще та. 

                                                        

Так, друзі, продовжую рубрику, де розповідаю про жанри без спаму. Себто, жанри, котрі важко загидити, як ото зробили з фентезі та триллерами. З цього місця попрошу всіх ніжних фіалок з тонкою душею на вихід. Я не маю на увазі особисто вас, тож (перефразовуючи тутешніх класиків) обійдусь без вашого негативу. Прилетить, бо ви ще тут — самі винні. 

2. «High tech. Low life» (Високі технології. Низьке життя). Хто впізнав девіз, мої вітання. Радий, що ваш літературний стіл не забитий вщент шлаком. Так, мова піде про кіберпанк.

Ще Олдокс Гакслі (Дивний новий світ) та Джордж Орвел (1984) спрогнозували можливі сюжети розвитку світу. Генна інженерія, зовнішні вороги (як ото притягнуті за вуха Сорос та зовнішнє управління Сша), масове прослуховування населення та багато інших речей спрогнозовані ними. Але НЕ вони заклали основний фундамент, хоч кіберпанк часто має елементи антиутопії. І ні, кіберпанк це не про імпланти, наркотики та механічних людей в шкіряних плащах. Це елементи і наслідок, але не основа. А основа самого жанру — протест.

Зародження та розвиток кіберпанку у 1980-их припали на час економічних криз, безробіття та масових протестів у Сша. Сексуальні революції, друга хвиля фемінізму, мирні (і не дуже) протести за свої права, відмова молоді йти в армію — то були цікаві часи. Тоді й зародився рух панків, котрий демонстрував всю зневагу та нігілізм до елітарних класів та мейнстріму. Протестні настрої виливались в творчість. Паралельно з безробіттям, важкими наркотиками, зростом злочинності відбувалась масова комп’ютеризація. І це все наклалось на жанр, котрий скоро стане культовим. Наукова фантастика в той час переживала занепад та отримувала критику за нездатність передбачити найближче майбутнє. Брюс Стерлінг, Люїс Шайнер, Вільям Гібсон, Руді Рюкер та Майкл Свонвік виказували свою неприязнь до тодішньої гуманітарної фантастики. Вони ж пізніше стали батьками жанру.

В основі сюжету стоїть протистояння особистості та транснаціональних корпорацій. Тільки ось особистість часто злочинець, хакер, наркоман чи просто маргінал без освіти. Мотивація негативних персонажів пов’язана із їх приналежністю до правлячих світом транснаціональних корпорацій, або залежністю від них. Тільки ось герой не хоче змінювати світ. Не хоче бути частиною цього світу. Йому немає діла до суспільного блага. Йому все одно. Немає тут поділу на добрих та злих. Це соціальне дно, готове піти на злочин заради особистої вигоди. Думаю, тепер ясно, чому я зайшов здалеку?

Кіберпанк це протест проти наукової фантастики, в котрій недалеке майбутнє світле та прекрасне. Це питання та підняття проблем, котрі часто ігнорувала фантастика. Конфлікти релігії та технології, антивоєнні тези і активне питання трансгуманізму, де технології застосовуються в сфері медицини та утопічної ідеї безсмертя. Актуально?

Крім підходу до певних запитань, кіберпанк має свій неповторний візуальний стиль. Нехай в ньому присутні елементу нуару, проте неповторність, закладену ще Руді Рюкером та дизайнером-футуристом Сідом Мідом. Поєднавши Sci-fi та реалізм — започаткувався транс-реалізм. Ще вищі хмарочоси, симбіоз реалізму з футуризмом та нуаром. Ніч, неонові вивіски, голограми, імпланти замість частин тіла, вплетіння східної культури в західну архітектуру, шкіряні куртки та плащі з панківським стилем — це все тут. Але це все не головне. 

Тут технології лише дещо гіперболізовані образи, через них передається світосприйняття автора. Мегаполіси з високим технологічним розвитком, повні можливостей, тут стають лабіринтами з нетрів та міських джунглів, де знущється ідентичність кожної людини. 

Все, що можна зробити зі щуром, можна зробити і з людиною. А зі щурами ми можемо зробити майже все. Про це важко думати, але це правда. І це не зникне, якщо ми закриємо на це очі.
Ось що таке кіберпанк. (с) з рецензії Гарденера Дозуа на роман Вільяма Гібсона. 

В літературі: Нейромант; Вільям Гібсон. Чи мріють андроїди про електро-овець (Bladerunner знятий по мотивах); Філіп Дік. Шизматриця; Брюс Стерлінг (премія Небюла). 

В кіноіндустрії: Час розплати. Той, що біжить по лезу (дилогія). Матриця.

Відеоігри: Всі частини Deus Ex. Трилогія Shadowrun. Ruiner. Cyberpunk2077.

Аніме: Привид в обладунках.

Чому кіберпанк? Все просто. Представники передбачили розвиток технологій та людства. Вільямом Гібсоном надихались розробники світової павутини. Поясню ще простіше: вони найточніше описали те, чого тоді просто не існувало, і що ми маємо зараз. Їхні ідеї та уява спророкували речі, котрі відбулись, відбудуться і відбуваються зараз. Серйозні та філософські речі подані під соусом панківської фантастики. Це вам не утриманок з попаданками штампувати. Хоча, якщо будуть дотримані всі умови та передана певна контркультурна точка зору — готовий прочитати про альфача з імплантованим… та ні, не готовий. Забудьте.

3. Рекомендації. А куди без них? Наполегливо раджу підтримати авторів зірочками та підписками. Вам не важко, а для них стимул не зупинятись і далі радувати нас своїми історіями.

Ярина Мартин. Я люблю в історіях дух олдскульних пригод. Коли без пафосу, але атмосферно та інтригуюче. Справа Чаклунів взяла мене легким стилем написаня, що незчувся, коли дійшов до фіналу. Магія у великому місті, небанальні діалоги, цікавий екшн. Що ще потрібно на вечір? Вперед, до пригод!

Міла Костриця. Біль. Історія про одного з наших захисників на війні зі східними свинособаками… Одного з тринадцяти тисяч полеглих. Лаконічно, емоційно, що ком до горла підступає… і нічого зайвого! Але, щоб не завершувати на сумній ноті, пропоную вам Полюбити Котиків, теплу душевну історію про тих маленьких шерстяних гіvнюків, котрі не лише дряпають меблі, а й рятують дівчат від різної поторочі. Та що я тут розповідаю — шуруйте читати…

Ігор Зінкевич. Попри цікаві та неоднозначні дописи Ігор ще й непогано пише. З Полюванням на китів я зустрівся під час авітартівського конкурсу. І, чесно кажучи, я був радий гідній конкуренції. Перше, що сподобалось — досить спокійний і медитативний темп. Додає реалістичності. У цю історію віриш. І при цьому, збережена кінематографічність. Загалом, сильна, небанальна детективна історія з живими, некартонними героями. 10 лейтенантів Коломбо з 10-и.

Радію, як маленький. Або я навчився шукати, або на сайті побільшало якісних творів. Літературні андердоги букнету впевнено заявляють про себе. Гарно пишуть, якісно, іноді заздрю білою заздрістю. Дякую всім кого рекламував і кого ще буду рекламувати. Для мене честь конкурувати з вами за любов читачів. Я вже назбирав тут пристойну бібліотеку, котру буду трясти після завершення Стрімера. Сподіваюсь, вона лише зростатиме.

Буду з вами прощатись. Всім добра!

Оригінал статті на Букнет: Літдайджест V5.0. High tech. Low life.

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Нарешті буктрейлер

Довго думала, як зробити цього буктрейлера. Підглянула одним оком за колегами. І ось, поспішаю вам його показати. Не засуджуйте строго, я старалася 🙂

Зимовий читацький марафон – перший тур

Доброго дня усім!

Сьогодні розпочинається перший тут Зимового читацького марафону, який триватиме до 9 грудня 2020 року.

 

У марафоні беруть участь 54 твори від 33 авторів.

 

Автор, який подав один твір, читає одну

Важливі новини!!! Нова глава!

Нагадую! Нова глава “Пристрасть Пекучого Перцю” за графіком вийде сьогодні близько 23:00. 

В ній ми разом з Марго та Яриною дізнаємося дещо неочікуване про Вікторію Ольхову!  Тож якщо цікаво приєднуйтеся до читання!! 

А

Завершив 5-й роман на Букнеті!

Шановні автори та читачі. Хочу поділитися хорошою новиною. Сьогодні я завершив 5-й роман на порталі Букнет. Він задумувався як передмова до масштабнішого твору, написаного мною у 2019 році, однак вийшов цілісним та цілком самостійним.

Леді Гага співає Ромчику на іменини)відео з Ромою)

Леді Гага співає про Ромчика, одного з головних персонажів мого роману “Час Героя”)) Спеціально на його іменини. 

За це відео дякую моїй подрузі Ані-Марії Еріш. 

Рома-рома-мааа, Рома-рома-маа, рома-рома-маа…))

Перейти до блогу