Лист шукаючій особистості

Лист шукаючій особистості

Лист шукаючій особистості

У нашій дуже змістовній бесіді Ви торкнулися важливих питань, зокрема, що стосується мети життя людини з позицій християнського світогляду. Ви зауважили, що мета, очевидно, полягає у тому, щоби «все терпіти» у нашому тимчасовому житті, натомість «краще буде потім у потойбіччі». Одначе така життєва парадигма чи то установка потребує додаткового осмислення.

Відтак, сама природа появи тих чи інших питань — це наслідок трансформації свідомості під впливом розмаїтих життєвих чинників, які ми систематизуємо за тими критеріями, що нам доступні. Здавалося би, все очевидно: чим більше доступно, тим краще… Одначе така установка також є хибою, адже явище «доступності» з очевидністю пов’язане з форматом ціннісно-життєво-цивілізаційно і культурно (науково тощо) обумовлених свідомісних акцентуацій. Людина, не залежно від умовних декларацій «відносності всього і вся», неодмінно структурує власну свідомість за відповідною ієрархією, яка є наслідком багатьох чинників становлення особистісного пізнавального процесу. Відтак, поява питань — це теж наслідок руху в буттєвій царині. Є багато людей, які ніколи не замислюються і не ставляють перед собою потреби розв’язання відповідної проблематики лише тому, що відсутній відповідний буттєвий акцентуативний потенціал, який спонукав би до пошуку. Бо якщо немає одних акцентів у становленні буттєвого світогляду — з’являються інші. І людина формує свої стереотипи, які дозволяють їй у спрощений спосіб, без значних енергетичних витрат, формувати відношення до осягнення дійсності. Ми так влаштовані.

Одначе нам ще слід брати до уваги той очевидний факт, що пізнавальний апарат людини має многомірну структурованість. Ми сприймаємо-пізнаємо чуттєво, раціонально (розумом), також шляхом, зокрема, глибинного осягнення самої буттєвості. Останній спосіб пізнання є найбільш коректним, адже людина отримує досвід сопричасності буттєвої до певних явищ і процесів. Мова вже не йде про книгу, текст, інший контент, який складає поверхневі характеристики буттєвого осягнення.

Та нам слід наблизитися глибинно до розуміння свого власного смислу. Нерелігійна парадигма мислення пропонує максиму: «їж, пий і розважайся, бо завтра ти помреш». Так твердила древня нерелігійна філософія, постулати якої сприйняті нинішнім так званим «суспільством споживання». Одначе мислячі люди звернули увагу на те, що подібна установка життя скасовує будь-які ціннісні значимості у бутті. Все – умовно. Явище остаточного фіналу-смерті поставляє людину на рівень тваринного існування. Апеляція до моралі чи якихось традиційних уявлень понять людяності усувається такою нерелігійною парадигмою мислення. «Тварь я дрожащая, или право имею?» — проказав на всі часи персонаж Родіон Раскольніков перед вбивством старенької у творі «Злочин і покарання».

Відтак, з давніх-давен існувала ще й релігійна парадигма мислення. Поняття «релігаре»-«зв’язок»-відновлення втраченого зв’язку, згідно праць блаженного Августина, має сенс не тільки біблійний, коли, згідно образного передання, людство втратило повноцінний зв’язок-спілкування-сутнісне осягнення-явлення свого Творця, але розуміння потреби відновлення цього зв’язку полягає ще і в тому, щоби завдяки його наявності зцілити свою людську природу, відновити буттєво-пізнавальну ієрархію.

Адже внаслідок гріхопадіння (на грецькій це поняття звучить, як «мимо цілі-мети») людство почало розвивати власний потенціал в напрямку, який не був відпочатку задуманий Творцем.

Релігія допомагає людині своїм арсеналом всебічного впливу (і на фізіологію, і на почуття, і на культуру, і на самоусвідомлення тощо) — релігія допомагає особистості відкорегувати свій потенціал сутнісного, буттєвого становлення у відповідності з Першозадумом щодо неї.

Звісно ж, існує також нерелігійна концепція існування-розвитку людини, яка постулює походження людини від різновиду мавпоподібних. Подібна життєва установка, відповідно, породжує відповідні орієнтири, наукову парадигму оцінки людського потенціалу (з позицій домінування та пригнічення інстинктів) тощо.

Отож, установки релігійного і нерелігійного системного відношення до цивілізаційного побутування з давніх-давен знаходяться в жорсткій опозиції щодо одна одної. В залежності від домінування тієї чи іншої світоглядної системи людська цивілізація отримувала відповідний культурний, суспільно-політичний і в тім числі науковий напрямок концептуального розкриття вищих проявів пізнавальних здібностей людини.

Певна річ, проблематика першовитоків людства недосяжна з позицій пізнавальної об’єктивності. Ми можемо спостерігати лише наслідки впливу тих чи інших світоглядних концептів як на культуру, так і науку, в тім числі навіть космологічні гіпотези існування Всесвіту з позицій простору й часу.  

Та слід брати до уваги, що буттєве заглиблення в ту чи іншу парадигму самоусвідомлення та світосприйняття, відповідно, відторгає здатність людини формувати альтернативні світоглядні акцентуації з позицій вибудовування на їх ґрунті ціннісно-світоглядної ієрархії.

Тож, відповідно, зрештою, конфліктологічна дискусія двох основоположних парадигм цивілізаційного побутування з позицій релігійного і нерелігійного світогляду призводить до абсурду, адже понятійні витоки критичного апарату, якими послуговуються обидва напрямки пізнавально-буттєвого процесу осягнення дійсності вкорінені у відмінні та несумісні аксіоматичні постулювання у своїх глибинних витоках. Зважаючи ж на те, що аксіоми покояться на умовиводах, які ми припускаємо без абсолютно достатніх підстав, людство, зрештою, вірить у те, що Творця немає, або ж вірить у те, що Він є, з усією гіпотетично-недосконалою множинністю постулювань щодо Його непізнаваної сутності.

Одначе ми маємо в наявності традицію віри у те, що Бог є. Що Він відкрився повноцінно-можливо во Христі. І що найбільш ефективний спосіб зцілення природи людини відбувається саме завдяки Його впливу як на загал суспільний у розмаїтих проявах, так і на особистісний потенціал людини за умови її глибинного занурення-долучення до цього процесу.   

Оригінал статті на Букнет: Лист шукаючій особистості

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Пишу для себе…

Кому цікаво – заходьте на твір “Чорна грань”. Книга бере участь у конкурсі кохання не купити. Цей твір я почала писати два роки тому, але лише зараз повернулася до нього. Знаю, що успіху мені не чекати, бо…

У-сю-сю! 2

Всім добра!

Можливо, мене не правильно зрозуміли попереднього разу і видалили мій блог, але я б хотів уточнити, що я хотів написати тільки, як я люблю вас всіх і вашу творчість!)

Більше всього мені подобаються помилки

Моя боротьба

У мене є дві п’єси на букнеті “вертеп” та “коли зупинився годинник”. Вони між собою змагаються. Але маленька проблема, дуже мало коментарів. Будь ласка потрімайте своїми коментарями.

Зимовий читацький марафон – 1 день

Триває перший день Зимового читацького марафону.

І вже маємо перші результати!

 

Марко Войт прочитав 9 творів

Олена Скуловатова прочитала 8 творів

Наталія Девятко прочитала 7 творів

Лена Муррр прочитала 5 творів

 

Інка

“Кохана Пустельного Вітру”. Анонс 9 розділу

Лавина пройшла повз караван, не забравши жодного життя. А чарівники подумки святкували спільну перемогу. Зараз вони були разом, вони були єдиною силою, що не знає ворогів і підступу, силою, у якої немає минулого, і яка розсиплеться,

Перейти до блогу