Кілька слів і від мене

Кілька слів і від мене
Я довго думала, чи писати мені цей блог, чи ні. Підозрюю, що після його прочитання можуть у мій бік полетіти “тапки”. Проте ось Влада написала в коментарях до флешмобу, що саме він став поштовхом до такої критичної ситуації, яка зараз склалася на Букнеті.
І когось звинувачувати, що підняв цю тему – ну не я б написала, то хтось інший? Можна зрозуміти позицію адміністрації сайту – модератори не встигають читати велику кількість творів, що з’являються тут щодня, але якби це нам пояснили, то, може б, і не було такого обурення. Адже в правилах сайту не сказано, що жодне згадування слова “війна” чи “АТО” – це те ж саме, що самогубство для твору ( до речі за слово “самогубство” у переносному значенні в анотації мене теж блокували раніше)).
Це я про те, що можливо, можна було б знайти вихід. наприклад, автори-добровольці могли на волонтерській основі переглядати нові твори, що з’являються на сайті і у випадку порушення правил Букнету повідомляти техпідтримку. Або придумати якийсь інший варіант. Я думаю, якби всі спільно влаштували мозковий штурм, то дійшли б консенсусу.
Але от мені пишуть, що я можу попросити інших авторів не йти з порталу – і вони залишаться. Як мені здається, я не маю такої сили. Я можу сказати тільки за себе – що поки що залишаюся тут, бо маю певну відповідальність перед читачами і повинна завершити незакінчені книги. А далі буде видно.
А зупинити інших авторів міг би, можливо, не мій блог, а блог від адміністраторів. де було б висловлене їхнє бачення цієї проблеми і намічені шляхи виходу з кризи. Ну мені б дуже хотілося б, щоб якісь шляхи все-таки були і вони влаштували б усіх.
От, мабуть, поки що і все, що я хотіла б сказати. Прошу вибачення, якщо когось розчарувала тим, що не беру на себе роль Жанни д’Арк ( з одного боку) або не видаляю свій флешмоб, щоб зам’яти ситуацію ( з іншого). Чому я б хотіла, щоб той допис залишився, хай навіть і більшості тих творів вже немає?
Та просто тому, що насправді тема війни чи тих людей, які воювали, є в дуже багатьох авторів. Цього нема в анотації чи в тегах – це не значить, що цього немає в самому тексті. У мене, наприклад, у романі “Завтра буде вчора” теж є згадки про війну, і головний герой служив в АТО. Але книга не видалена, є комерційною і має безліч гарних відгуків читачів, довгий час була першою в жанрі “Містика, жахи”.
Тобто, як казали в серіалі “Твін Пікс”, “Не всі сови є тим, чим здаються”.
Тепер уже точно крапка))
Оригінал статті на Букнет: Кілька слів і від мене
Блог
У межах створення Нацкорпусу кримськотатарської мови опрацьовано понад 700 матеріалівПід час роботи над створенням Національного корпусу кримськотатарської мови, яке ініціювало Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, фахівці вже опрацювали понад 700 матеріалів
Британська академія дизайну обкладинок оголосила переможцівПремія Британської академії дизайну обкладинок (ABCD) оголосила переможців під час 10-ї церемонії нагородження ABCD. Про це повідомили на твіттер-сторінці академії.
Девід Пірсон отримав
Журналіст інформаційного агентства «Вчасно» Олександр Цахнів загинув у бою на Бахмутському напрямку. Про це повідомили на сайті агентства.
37-річний Олександр Цахнів був родом із шахтар
2023 рік. На театральних сценах Лондона, а згодом Кембриджа та Оксфорда йде «Кассандра» Лесі Українки. Чи могла про таке мріяти Лариса Косач? Ця вистава нині не лише привертає увагу до
«Заважає мова – геть до ростова!»: за рік в Україні кількість…Частка громадян України, які спілкуються українською мовою в повсякденному житті, зросла до 71% порівняно з 2021 роком, коли цей показник становив 64%.
Про це свідчать результати опитування, фонду «Д
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.
Коментарі
Недолуга спроба.
Дії адміністрації з приводу творів про АТО – це лише фінал всіх інших маніпуляції, які присутні на тій помийці. Й робити вигляд, що цього немає – типова толєрастична помилка. “Я ж не стріляв… я ж не палив… я ж не бачив…” – вічна тема. Якщо Ви їдете в кузові машини з лайном у білій сукні й вам вдається не забруднитися – ви все одно їдете в машині з лайном.
Звичайно, ви за деякий час зістрибнете з цієї машини й сукня буде так само біла, але тим, хто зістрибнув трохи раніше, все одно буде здаватися, що від Вас тхне.