Кілька слів і від мене
2021-03-01 15:42:11 Мар'яна Доля

Кілька слів і від мене

Я довго думала, чи писати мені цей блог, чи ні. Підозрюю, що після його прочитання можуть у мій бік полетіти “тапки”. Проте ось Влада написала в коментарях до флешмобу, що саме він став поштовхом до такої критичної ситуації, яка зараз склалася на Букнеті.

І когось звинувачувати, що підняв цю тему – ну не я б написала, то хтось інший? Можна зрозуміти позицію адміністрації сайту – модератори не встигають читати велику кількість творів, що з’являються тут щодня, але якби це нам пояснили, то, може б, і не було такого обурення. Адже в правилах сайту не сказано, що жодне згадування слова “війна” чи “АТО” – це те ж саме, що самогубство для твору ( до речі за слово “самогубство” у переносному значенні в анотації мене теж блокували раніше)).

Це я про те, що можливо, можна було б знайти вихід. наприклад, автори-добровольці могли на волонтерській основі переглядати нові твори, що з’являються на сайті і у випадку порушення правил Букнету повідомляти техпідтримку. Або придумати якийсь інший варіант. Я думаю, якби всі спільно влаштували мозковий штурм, то дійшли б консенсусу.

Але от мені пишуть, що я можу попросити інших авторів не йти з порталу – і вони залишаться. Як мені здається, я не маю такої сили. Я можу сказати тільки за себе – що поки що залишаюся тут, бо маю певну відповідальність перед читачами і повинна завершити незакінчені книги. А далі буде видно.

А зупинити інших авторів міг би, можливо, не мій блог, а блог від адміністраторів. де було б висловлене їхнє бачення цієї проблеми і намічені шляхи виходу з кризи. Ну мені б дуже хотілося б, щоб якісь шляхи все-таки були і вони влаштували б усіх.

От, мабуть, поки що і все, що я хотіла б сказати. Прошу вибачення, якщо когось розчарувала тим, що не беру на себе роль Жанни д’Арк ( з одного боку) або не видаляю свій флешмоб, щоб зам’яти ситуацію ( з іншого). Чому я б хотіла, щоб той допис залишився, хай навіть і більшості тих творів вже немає?

Та просто тому, що насправді тема війни чи тих людей, які воювали, є в дуже багатьох авторів. Цього нема в анотації чи в тегах – це не значить, що цього немає в самому тексті. У мене, наприклад, у романі “Завтра буде вчора” теж є згадки про війну, і головний герой служив в АТО. Але книга не видалена, є комерційною і має безліч гарних відгуків читачів, довгий час була першою в жанрі “Містика, жахи”.

Тобто, як казали в серіалі “Твін Пікс”, “Не всі сови є тим, чим здаються”.

Тепер уже точно крапка))

Оригінал статті на Букнет: Кілька слів і від мене

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Коментарі

20:27:50, 01 Бер 2021 | КТГорошко

Недолуга спроба.
Дії адміністрації з приводу творів про АТО – це лише фінал всіх інших маніпуляції, які присутні на тій помийці. Й робити вигляд, що цього немає – типова толєрастична помилка. “Я ж не стріляв… я ж не палив… я ж не бачив…” – вічна тема. Якщо Ви їдете в кузові машини з лайном у білій сукні й вам вдається не забруднитися – ви все одно їдете в машині з лайном.
Звичайно, ви за деякий час зістрибнете з цієї машини й сукня буде так само біла, але тим, хто зістрибнув трохи раніше, все одно буде здаватися, що від Вас тхне.