Меню

Кулінарний флешмоб від Марини Гайдар

Кулінарний флешмоб від Марини Гайдар

Кулінарний флешмоб від Марини Гайдар

В коментарях запропонували цікаву ідею – запустити кулінарний флешмоб.  Мета флешмобу – опублікувати в блозі одну сцену зі своєї книги, яка пов’язана з їжею: це може бути бенкет, просто сніданок вдома, приготування їжі і т.д.

А ДО ВАШОЇ УВАГИ МОЇ СМАЧНЕНЬКІ УРИВОЧКИ))

НОРТКЕРР

Що й казати: не так я все це собі уявляла. Подібна зустріч збила б з пантелику будь-кого. Тепер головне — розслабитися й бути собою… Чи не бути? Мабуть, треба стежити за язиком, щоб не патякати чогось зайвого. Добре, що моя професія навчила в слушну мить кивати з розумним виглядом: сьогодні це дуже стане в пригоді.

Мене гукнула Анабель, покликавши прямувати за нею до столика біля маленького ставка.

— Пригощайся, наш кухар сьогодні перевершив себе. До вечері ще є час, а поки тільки закуски.

— Ваші батьки не раді мені?

— Ні, справа не в тобі: швидше, Адаму доведеться дещо пояснити. Алестер не любить сюрпризи. Адже про твій приїзд знали тільки я і Тео.

Ну що ж, моє нутро мене не підвело. Чи варто дивуватися такому повороту? Я можу заприсягтися, що передчувала все від початку наших заручин.

Він умисно поставив мене в незручне становище. Яка ж я на нього лиха! Взявши в руки невелику тарілку, поклала на неї кілька тарталеток. «У будь-якій незрозумілій ситуації їж» — моє сьогоднішнє кредо. Принаймні, рот буде зайнятий, і я не ляпну чого-небудь недолугого.

Ми з Анабель сіли на лавочку біля ставка, звідки мені добре було видно численних мешканців Норткерра. Розглядаючи, без сумніву, цікаві обличчя, я вирішила, що можна трохи дізнатися про них, поки чекаю та наминаю легкі страви.

Анабель охоче ділилася зі мною всім, що мене цікавило, відволікаючи від каверзного запитання, про що зараз розмовляє мій коханий із батьками.

НОРТКЕРР ІІ Втікаючи крізь пальці

По поверненню, нашу компанію чекав нічліг у чудовому, атмосферному готелі в арабському стилі. Помешкання було більше схоже на палац з якоїсь східної казки, ніж на готель у звичному розумінні цього слова. Внутрішній дворик, фонтани викладені мозаїкою, пальми й послужливі працівники – все просто неперевершено. Ми вже мали змогу там пообідати, і хоча, як виявилося, не всі їх спеції мені до смаку, їжа була чудовою: тажин з оливками, запечена риба, солодкі фініки, східні солодощі й м’ятний чай – все було дуже смачно. Алкоголь у Марокко під забороною, тож лише чай.

Мінарети стали закликати на “салят аль-магриб”[1] правовірних мусульман, коли градусник ніби застиг на позначці тридцять п’ять. Скоріше б уже вечір. Знаючи, що ніч принесе прохолоду, я чекала її з нетерпінням. Будемо сподіватися наша кількісна перевага не дасть повторитися минулій пригоді й ми знайдемо мапу ще до світанку.

У повітрі сильно відчувався аромат спецій, що посилювався від високої температури. Ще вдень тут вирувала торгівля, кипіло як у вулику і якби не усюдисущі туристи й вбрання місцевих чоловіків, точно вирішив би, що втрапив у минуле. Зараз вулиці стали пустішати. Проте це ненадовго, торгівля тут майже цілодобова, з перервами на молитву. І то, помолившись, вони швидко стають до справи. Вони багато моляться, але от чи щиро – це питання.

 

[1] Молитва у проміжок від заходу сонця до миті, коли згасне вечірня зоря, складається з трьох ракятів.

Всім натхнення! І bon appétit!

Тим, хто любить історичне і кулінарне! – блог Марини Гайдар, де знайдете чимало цікавого про їжу в різні історичні часи)

Оригінал статті на Букнет: Кулінарний флешмоб від Марини Гайдар

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення