Меню

Кулінарний флешмоб або як не вдавитися слиною

Букнет Кулінарний флешмоб або як не вдавитися слиною

Кулінарний флешмоб або як не вдавитися слиною

Вітаю, букнетівці! З легкої руки Ірини Ярошенко я також у ділі) Флешмоб має на меті показати процеси куховарства та майстерності кулінарії, або ж, якщо простіше, просто висвітлити тему їжі в історіях)

Обираючи книгу, я мимоволі пригадала, як чарівна читачка Олена Когут відмічала, що Вірному у “Зниклому Імені” постійно була потрібна підзарядка їжею: якщо щось сталося – спершу треба добре попоїсти) Але, біда, описів їжі там кіт наплакав, лише сам факт присутній. А тому пропоную вам два уривочка з книг “Чак. Магія крові” і “Чак. На порозі світу”, які об’єднані спільною історією. Справа в тім, що в чарівників Аркони існує культ їжі…

 

Ця кімната теж виглядала багатою. Особливу увагу привертала люстра, яка звисала зі стелі і була завбільшки з ліжко, у якому я прокинулась. Я розгублено глянула на тарілки переді мною.

– Спочатку буде гаряче, – сказав пан Жак.

Страви мені приносила пані Сивіла. Я слухняно їла усе, що мені подавали, розмірковуючи, що це, певне, вперше і востаннє у моєму бідному житті. Їжа була вишуканою, і я часом навіть не знала, що ковтала, проте пан Жак люб’язно усе коментував.

– Оце меживо, його готують із овочів та добавляють сік жар-квітки. А це чулнт зі зміїним м’ясом. Ні-ні, не бійтеся, панно, це їстівне! А ось, спробуйте, збитень – у цей напій входять цілющі трави, прянощі і пелюсток червоної рути, яку наразі майже неможливо здобути. Пан Фелікс зберігає невеличкий запас вже близько п’ятдесяти років. Колись йому одна дівчина подарувала на згадку. 

Варто казати, що мені було трохи лячно оте їсти? Проте страви були смачні, і я навіть спромоглася сховати маленьку срібну виделку собі за пазуху, поки пан Жак та пані Сивіла сперечалися, кому нести наступну страву.

 

І продовження теми:

 

Жак аж ніяк не перебільшував, припустивши, що бенкет розрахований на величезну кількість людей. Сивіла запросила додаткових кухарів, аби вразити мене різними стравами з усіх країн світу, і дарма що в моє худеньке тільце фізично стільки не влізе. Взагалі у магічному світі існував культ їжі, який немагічні люди все ніяк не могли збагнути. Вперше з цим зіткнувшись у дитячому віці, я теж не тямила, навіщо готувати мудровані страви з рідкісних інгредієнтів — з папороті або чар-зілля, наприклад, —  якщо можна просто запекти смачну курочку, що продавалася на кожному ринку. Та магічні люди — то багаті люди, які завжди жили у достатку, мали роботу та дозволяли собі змагатися у вишуканості страв. Чак мав рацію — магічне суспільство жило в рази краще немагічного.

Традиційно бенкет відкрив чулнт зі зміїним м’ясом. Чомусь у нашій сім’ї існувала думка, що зміїне м’ясо дуже корисне для здоров’я, і саме тому ми їли його щосуботи й щонеділі. Чесно кажучи, він мені вже осточортів, але Сивіла завжди вдавала, що не чула мене. І як тут бути спокійним?

— Скажи, щоб іншу несла, — буркнула я дворецькому.

Бограч із паприкою, меживо із соком жар-квітки, крученики з водоростями і риб’ячими хвостами, традиційний сімейний напій збитень з пелюсткою червоної рути — Феліксові запаси потихеньку танули — і ще з десяток невідомих страв, чиї назви я навіть не стала запам’ятовувати. Наївшись на тиждень наперед, я попросила Жака самостійно розібратися з надмірною увагою Сивіли і чкурнула назад до своєї нірки, бажаючи відлежатись на ліжку в компанії книжки про вигадані світи, де герої подорожували за допомогою дзеркальних порталів.

 

Естафету передаю Оксані Усенко)

Оригінал статті на booknet.com: Кулінарний флешмоб або як не вдавитися слиною

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення