Конфлікт – движитель сюжету.

Конфлікт – движитель сюжету.

Конфлікт – движитель сюжету.

Отже, конфлікт, сварка, шкандаль – це те, що (вічно хоче зла, а робить благо) просуває наш сюжет. Немає конфлікту, немає сюжету! 

— Максе! — Марія наразі помітила мене. Легка посмішка чуттєво вигнула коралові губи. — Ти, нарешті, звільнився?

— Так! — я підійшов до неї. — Звільнився. Ми йдемо!

— Добре, — вона розгублено подивилася на мене. Я суворо здвинув брови, намагаючись уникнути тих бісових чар. Не відьмовських. Дівочих! — Що з тобою, Максе?

— Зі мною?! — я ледь не захлинувся гнівом. — Гаразд! Ходімо! І я скажу тобі, що зі мною! — я вхопив її за руку і майже висмикнув із-за столу одним різким рухом. — Тобі час повертатися.

— Та я, либонь, не проти… — вона швидко підхопилася на ноги, все ще здивовано дивлячись на мене. — Тільки на тебе й чекаю.

Ми вийшли з офісу МСБ і попрямували назад, до Андріївського Узвозу. Я йшов попереду, суворо суплячи брови, Марія поспішала за мною, явно не розуміючи, яка муха мене вкусила.

Десь на середині шляху я не витримав і різко розвернувся до неї:

— Ти ж знала шлях до нашої контори, так?!

— Що?!

— Не прикидайся! — гримнув я. — Ти знала шлях від моєї власної «стежки» на Узвозі через вулицю Десятинну до офісу МСБ! Ти вже бувала тут, на аверсі!

— Максе…

— Це Словен наказав тобі за мною стежити?! Чи може, краще сказати, наглядати?!

— Макс! Це не те, що ти думаєш!

Відчайдушна спроба захисту. Губи тремтять, в очах бринять сльози. Не залік!

— Не те?! Цей сучий син, медіамагнат Трипільский, тільки що просвітив мене про твої ніжні стосунки із Словеном! Дякую, дуже дякую! Дякую, що взнав про це від нього, а не від тебе!

— Які відносини?! Про що ти, в біса, торочиш?!

Гнів. Відвертість. Не вірю!

— Сама знаєш, про що! 

Я вхопив її за руку і потяг за собою. Більш за все я зараз хотів дотягти її до того клятого вивороту і ніколи більше не бачити!

— Ти брехала мені! З самої першої нашої зустрічі! Ти — брехала і зраджувала! Не хотіла ти допомагати. Тобі плювати на вбитого дядька Юхима! Ти терлася біля мене тільки тому, що Словен наказав не зводити з мене очей, так?! Щоб пронирливий детектив, часом, не дізнався про щось таке, що йому знати не варто. До речі, а що саме? Клянуся, я це з’ясую!

Я знову зупинився і пильно глянув їй в очі. Ми були вже не на лиці, але ще й не на вивороті. Замок Річарда вже перетворився на ледь помітну тінь, але під ногами все ще була добре знайома бруківка.

На мить в мене майнула думка, а що буде, якщо я застрягну тут, між світами? Що як, розсерджений і геть втративший контроль, я не зможу слідувати «стежці» і залишуся тут назавжди, як муха в янтарі? Ця думка трохи допомогла мені оговтатися.

— Макс! — Марія рішуче відняла руку, яку я, сам цього не помічаючи, продовжував стискати. — Ти злишся не через те, що, як ти думаєш, я тобі брехала! І мені не плювати на рідного дядька. І я тебе не зраджувала! О господи, та ми познайомилися лише дві доби тому! Так! Словен дійсно попросив мене наглянути за тобою, і, якщо доведеться, то й допомогти. Він дійсно переймається через цю справу! Вона кидає тінь на всіх нас — і на виворіт, і на лице… — вона прикусила нижню губу, благально дивлячись на мене.

Я знову відчув напад люті:

— Я не потребую, щоб за мною наглядали! Які в тебе стосунки з цим Словеном?! Відповідай!

— Стосунки?! — погляд, який я спіймав у відповідь, був сповнений не меншої люті, ніж та, що палала зараз в мені. — В мене немає з ним ніяких стосунків! — Марія відвернулася і пішла просто вперед по «стежці», що покірно стелилася їй під ноги.

Секунду я кліпав очима на це диво, як баран, але швидко схаменувся, наздогнав і вхопив її за руку. Я все ж таки «поводир», і поки вона на моїй «стежці», я за неї відповідаю. Відпускати від себе того, кого ти супроводжуєш, не слід. Ще крок — і вона загубиться між світами.

— Не знаю, що там наплів тобі той бісів медіамагнат, — продовжила Марія тремтячим від гніву голосом, — але Словен — це просто добрий знайомий дядька Юхима. Це він, до речі, привів дядька в наш аматорський клуб. Вони спілкувалися вже давно і досить довго. Чому тебе дивує, що після цього жахливого вбивства я погодилася допомагати тобі?! Чому тебе дивує, що Словен зацікавлений в тому, щоб з тобою на вивороті нічого не сталося? Кінець кінцем, він — помічник самого губернатора.

Самого губернатора?! О господи! Чи не час їй сказати, що «сам губернатор» з’явився в їх світі лише кілька місяців тому? 

— Чому ти не розказала мені? Чому одразу не розповіла про клуб? Про Словена, який, виявляється, так добре знав твого дядька? Чому не сказала, що ходила з ним на знімальний майданчик і завела там знайомство з Трипільским? Чому ти все це приховала від мене, Марія?!

— Я не думала, що це для тебе важливо!

— Не думала, що важливо?!

Ми вже були на реверсі, біля її охайного світлого будиночку. Я вхопився за паркан, намагаючись вгамувати шалено калатуюче серце. Я їй не вірив. От зовсім — не вірив.

— Дай-но подумати, відьма! З самого початку ти бачиш, як навколо вбивства твого дядька закручується вир подій і одних і тих же персон. Вампір Танський — і ти виявляєшся обізнана про його сімейне прокляття. Медіамагнат Трипільский, якого, до речі, ледь не вбили на аверсі — ти його, як виявляється, теж знаєш! Словен — хто б міг подумати — твій сердешний друг. Велет Волот — помічник Словена, губернатор Михайло Іванович — куди ж без нього! А! Забув ще згадати про двійку вовкулаків і водяника. Я нікого, часом, не пропустив?! І всіх цих осіб ти знаєш особисто! Ти, мабуть, і не помітила, що опинилася в центрі подій, невже?! І після цього ти кажеш, що не подумала, як це може бути для мене важливо!

Марія опустила голову. Я ледь стримався, щоб не вхопити її за підборіддя і примусити дивитися мені в очі.

— Ми вже говоримо не про Словена і твою хворобливу уяву про мої, начебто, стосунки з ним?

— Ми з самого початку говорили не лише про нього. Ми говорили про твою брехню, відьма! Про твою відверту брехню і зраду просто мені в очі!

— Максе!!!

— Шльондра! — різко кинув я, і розвернувся, щоб піти назавжди і ніколи не повертатися до цієї дівчини і цього затишного будиночку, на ґанку якого я мав сміливість уявити… Та неважливо вже, що я там собі уявляв!

— Макс! — вона вхопила мене за руку. Я різко смикнувся.

В її чарівних карих видовжених очах бриніли сльози. А я… Я нарешті згадав, де і при яких обставинах їх бачив.

— Пусти! Я… Мені… Я повинен терміново перевірити одну здогадку! 

Оригінал статті на Букнет: Конфлікт – движитель сюжету.

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Нарешті буктрейлер

Довго думала, як зробити цього буктрейлера. Підглянула одним оком за колегами. І ось, поспішаю вам його показати. Не засуджуйте строго, я старалася 🙂

Зимовий читацький марафон – перший тур

Доброго дня усім!

Сьогодні розпочинається перший тут Зимового читацького марафону, який триватиме до 9 грудня 2020 року.

 

У марафоні беруть участь 54 твори від 33 авторів.

 

Автор, який подав один твір, читає одну

Важливі новини!!! Нова глава!

Нагадую! Нова глава “Пристрасть Пекучого Перцю” за графіком вийде сьогодні близько 23:00. 

В ній ми разом з Марго та Яриною дізнаємося дещо неочікуване про Вікторію Ольхову!  Тож якщо цікаво приєднуйтеся до читання!! 

А

Завершив 5-й роман на Букнеті!

Шановні автори та читачі. Хочу поділитися хорошою новиною. Сьогодні я завершив 5-й роман на порталі Букнет. Він задумувався як передмова до масштабнішого твору, написаного мною у 2019 році, однак вийшов цілісним та цілком самостійним.

Леді Гага співає Ромчику на іменини)відео з Ромою)

Леді Гага співає про Ромчика, одного з головних персонажів мого роману “Час Героя”)) Спеціально на його іменини. 

За це відео дякую моїй подрузі Ані-Марії Еріш. 

Рома-рома-мааа, Рома-рома-маа, рома-рома-маа…))

Перейти до блогу