Меню

Конкурс!увага, увага)

Букнет Конкурс!увага, увага)

Конкурс!увага, увага)

КОНКУРС. Подаруй імя головній героїні! Хочеш, щоб твоє імя носила головна героїня нового любовного роману? Приймай участь в конкурсі, та стань причастною до створення любовного роману “Дика зірка”, публікація якого почнеться в кінці жовтня!

фрагмент прологу для ознайомлення нижче:

Пролог

Скільки себе пам’ятаю, я завжди виступала на сцені. Концерти, конкурси, пропилені куліси, слизька сцена, страх і адреналін. Я в центрі уваги. Оплески. Світло, пекучі софіти над головою  і темрява в партері .

І мама в першому ряду. Вона забирала мої букети і нагороди з таким виглядом, наче це її. Мабуть, так воно і було. Вона облишила роботу, і займалась лише розвитком мого таланту – музична школа, дитячий гурток «Перлинка», сольні зайняття вокалом з репетиторами. Секція танців і художньої гімнастики. Все моє свідоме життя – суцільне тренування, час від часу переділене поїздками на обласні чи всеукраїнські конкурси, де я неодмінно посідала якесь місце з числа перших. І якщо це було не гран-прі мама дуже засмучувалась.

Все змінилось, коли я зустріла Макса. Макс – мій хлопець. Він вирвав мене з під материнської опіки, і вже місяць ми живемо окремо, знімаючи квартиру. Не скажу, що це найщасливіші моменти мого життя. Адже мама весь час тисне на мене, а відчувати себе невдячною тварюкою дуже неприємно. З іншого боку тисне Макс, вимагаючи розірвати з матір’ю всі стосунки. Каже, що у нас  і без маминого втручання все буде чудово, і що мені необхідно розірвати ментальну пуповину.

Я пручаюсь в цьому лайні, як тонучий бовтається на хвилях, і мене кидає з одного боку в інший. Я не можу просто викинути свою матір з життя, ні за яких обставин не зможу  так вчинити з мамою. Вона вклала в мене все що мала, все своє життя. І тільки завдяки їй у мене є контракт з відомою студією звукозапису, готується до виходу мій перший альбом, і на весну запланований вже другий концертний тур. А зараз ми знімаємо кліп на мій новий сингл, і фільтруємо запрошення на новорічні корпоративи. Яких, як сказав продюсер, цього річ дуже багато – я шалено популярна. Відкриття року.

Макс щоправда психує. Він вважає, що мама втручається в наше особисте життя, стає на заваді нашому коханню. Я вже заморилась йому пояснювати, що все не так. Особливо, коли воно так  і є. Мама ненавидить зятя.

І до продюсера Максим ревнує, з усією палкістю закоханої натури. Він взагалі у мене дуже емоційний. Мій тато завжди похнюплений, трішки піддатий флегматик. Тому коли ми з Максом почали жити разом його шалений вибух емоцій дещо мене налякав. Він вибухає з усього – підгоріла яєчня, чи волосся на раковині в ванній можуть стати причиною сварки. Потім він так само палко вибачається. З квітами, чи симпатичною м’якою іграшкою, або цукерками. І я, коли бачу щире розкаяння в його зелених очах не можу не пробачити.

Тим більше, зараз у Макса непростий період життя. Він блогер, ютюбер, грається в якусь модну гру, і викладає це в мережу. Зараз спостерігається спад цікавості до цієї гри, і від того Макс психує. Я намагаюся не дратувати його.

Та, сподіваюсь, сьогоднішня новина все змінить. Мама правду каже, Максу б варто знайти справжню роботу. Та хоч би  й піти світлооператором до нас в павільйон. Так би і поруч зі мною був, і стабільні гроші заробляв би. Тут я цілком згодна з маминою позицією. А в усьому іншому…

– Ти знову затрималась! – з порогу виказує незадоволення коханий. – Я що мав сам їсти готувати? У мене вже годину в животі бурчить.

– Замовив би піцу, – миролюбиво пропоную я.

 Тільки не ще одна сварка. Я вже і так відчуваю себе вичавленим апельсином, чи лимоном. Хто тільки п’є ті лимонні фреші?

– Ні! – озивається від свого комп’ютера Макс. – У мене є дівчина, і готувати її святий обов’язок. Чи ти думаєш я все життя на напівфабрикатах жити буду?

 Він виходить до мене, стаючи в дверях до кімнати. Обперся об одвірки, склав руки на грудях. На ньому брудна футболка, з плямою від кетчупу. Значить щось їв, а не голодував, як намагається мене запевнити.

– Ну то я замовлю піцу,  – я нарешті знімаю другий чобіток. – Сил готувати у мене немає.

– І на що це ти свої сили розтратила? – похмуро запитує мій хлопець. Здається, він сьогодні не в гуморі. Ну нічого, зараз я його порадую. – Яку відмазку придумаєш сьогодні?

– Ми працювали, любий, – як пояснити йому, що ми ледь не вибились із графіку? Його всі ці пояснення залишають байдужим.

– А то що у тебе? – Макс тицяє пальцем мені на шию, яку я щойно оголила від шарфа. Там у мене червона широка подряпина. – Це що засос?

-Ні..

– Дідько! Це засос! Я тут її чекаю, а вона, – обличчя у Макса стає червоним, як пляма від кетчупу. – Хто він? Той підстаркуватий стоптаний урод? Твій продюсер, а?

.

Оригінал статті на litnet.com: Конкурс!увага, увага)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення