Казки — це перші двері в диво.

✨✨✨Вітаю дорогі друзі!✨✨✨

 

Казки — це перші двері в диво.

Мені їх відкрили Мама й «Маша» — так просила себе називати моя бабуся.

✨♥️✨

Мамині казки завжди були однаковими: знайомими, теплими й затишними.

А от Машині історії ніколи не повторювалися: ті самі книжки — а сюжет щоразу інший. Я швидко помітив підступ. Варто було казці «звернути не туди», як я одразу стукав долонькою по сторінці й сердито вигукував:

— Не так!

А тоді переказував усе так, як пам’ятав сам.

З роками любов до історій нікуди не зникла.

Тепер я не лише розповідаю казки — я їх пишу.

Схоже, Машина здатність вигадувати нові сюжети просто на ходу стала частиною і мене.

✨♥️✨

Одна з таких історій живе в моїй книзі «Нова сім’я Сміливця» — теплій і добрій казці про кота-лицаря, зміни та силу прийняття.

Книга «Нова сім’я Сміливця» — це дитяча казка про переміни, прийняття і силу справжньої дружби.

 

Головний герой — кот на ім’я Сміливець, який живе у тихому селі й сприймає свій дім як маленьку фортецю.

Та все змінюється, коли в його світ переїжджають нові мешканці — дівчинка та її мама.

Спершу Сміливець бачить у них загрозу й навіть оголошує «війну», але після сміливого і шляхетного вчинку вчиться довіряти й знаходить сім’ю там, де зовсім не чекав.

 

Ця історія говорить із дітьми просто й щиро:

✨ як прийняти нове,

✨ як перестати боятися чужих,

✨ як «ворог» може стати сім’єю,

✨ і як добрий вчинок змінює серце.

 

 Спойлери

 

«Підвіконня — святиня, вівтар сонячного тепла й стратегічна точка огляду двору — виявилося зайнятим. Дівчинка влаштувалася там із планшетом, поклавши поруч плюшевого єнота. Її ноги бовталися в повітрі, а шкарпетки із зайцями дратували Сміливця більше, ніж торохкотливий пилосос.

Він сів на підлозі й похмуро дивився знизу вгору.

Вона жувала цукерку.

На його підвіконні.

Ще й кришила.

На його підвіконні.

Сміливець демонстративно пирхнув, пройшов повз, задерши хвіст, але з кожним кроком усе більше переконувався: ця парочка прийшла не на день. І не на два. Вони… залишаються.»

 

***

— Це тобі, лицарю, — сказала вона з усмішкою. — За порятунок мого життя.

 

«Нічого смачнішого він іще не куштував.

З кожним облизуванням — точніше, ковзанням язика по ложці — його підозри танули.»

 

***

Ті, хто хоче пригадати смак дитинства або подарувати своїм дітям хвилинку доброго чаклунства — завітайте до цієї історії.

Пригоди сміливого домашнього кота з лицарським серцем нікого не залишать байдужим.☺️

Якщо ви любите теплі історії — «Нова сім’я Сміливця» саме для вас.

Упевнений, пухнастий герой вам сподобається. ✨♥️✨