Меню

Казка – брехня, та у ній є натяк.

Букнет Казка – брехня, та у ній є натяк.

Казка – брехня, та у ній є натяк.

Якось давно в одному королівстві жили собі лісники. Вони дуже любили ліс, і навіть багато з них і не був офіційно прийнятим на роботу, та все ж працював безоплатно, підсаджуючи молоді деревця, досліджуючи нові чудернацькі рослини та створюючи зелені насадження неймовірної краси. Вже звикли вони, що майже ніхто й не помічав їхньої роботи. Лише деякі жителі, хто цінував справжню красу, могли подякувати та іноді й подарунок подарувати чи в газеті написати відгук про роботу лісників.

І був у цій країні ще й цар зі своїми радниками. Дивилися вони на роботу лісників, дивилися, спостерігали уважно. Аж раптом стали приходити до них будівельники, пропонувати вигідні угоди. Будівельники хотіли, аби цар виділив їм величезні площі для побудови парків розваг, атракціонів, готелів та салонів краси. Навіть пропозиції створити вулицю “червоних ліхтарів” були. Вони пояснювали:

– Уявіть. Зараз ви віддасте нам землю безкоштовно. Ми забудуємо її, привабимо людей. Їм же багацько не треба – лиш розважитись! Усе це принесе вам неймовірний прибуток просто на рівному місці! Нічого й робити не треба – і казна повна!

Почухав цар голову, подумав недовго, і каже:

– Дійсно, нащо мені ота земля? Оті лісники все садять та й садять, пройти скоро не буде де! Зрубать усі дерева і збудувати розважальні центри!

Так і сталося. Лісникам заборонили саджати дерева і вони мусили їхати до їншої країни шукати роботи. Будівельники понабудовували нашвидкуруч будівлі. Стали туди ходити люди, розважатися. Цар задоволений – гроші так і течуть рікою!

Та ось настала осінь. Пішли рясні дощі. І ті будинки, що зведені були нещодавно, стало підтоплювати. Вони потроху руйнувалися, втрачали привабливість. Але люди того не помічали. Адже головне для них було те, що є місце, де можна розважитись.

Ті, хто любив ліс, хто цінував і поважав роботу лісників, не змогли жити у тому болоті, на яке перетворилася цілісінька країна. Їм також довелося полишити свої домівки.

Сумно і порожньо стало на вулицях. Вода чвакала під ногами, країна перетворювалася суцільне болото із затхлою та брудною водою. І хоч як голосно лунала музика у клубах, хоч як весело не сміялися люди, та ніщо не могло повернути колишню красу і славу королівства.

Більше неможливо було пройти вулицями, не затикнувши носа. більше не можна було удавати, що все добре. А тому з кожним роком жителів ставало все менше, і гостей також. За кілька років усі будинки поглинуло смердюче болото разом із царем, який навіть до заморських країн втекти не зміг – бо його інші царі не пустили, бо він власну країну занедбав.

Оригінал статті на booknet.com: Казка – брехня, та у ній є натяк.

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення