Зведені долею. Вороги чи коханці?
?Вона мала стати частиною помсти,
але все пішло шкереберть…
Вони мали бути ворогами, але доля вирішила інакше.
Ця історія захопить ваші серця з перших сторінок.
Він — прокурор, який бажає помсти. Планує використати для цього доньку свого запеклого ворога, але почуття, які до неї з’явились стають на заваді.
У тексті є:
Таємниці минулого
Помста
Заборонене кохання
Пристрасть, що не згасає
Помста, яка переросла у кохання від якого немає сил відмовитись.
Помста, яка стала небезпечною грою, бо відкрила страшні таємниці минулого батьків.
Помста, яка має фатальні наслідки…
Та чи впораються з ними головні герої?
Роблячи помилки вони відкривають правду, страждають, борються, кохають… і?
Чи вистоять наші герої, можете переконатись самі, придбавши книгу вже зараз.
Найкраща мотивація для мене й далі писати — те, що ви купите книгу та напишете ваші враження у коментарях. Дякую, мої хороші!)❤️
Книгу можна читати ТУТ
Промик для активних читачів:
xTk1Dnbt
Також читайте мою новинку “Моя нестерпна сусідка”
(історія Максима)
Коли слова застрягли всередині.
Страх білого аркуша — це не відсутність таланту, а сигнал про втому або тривогу. Поверніть собі легкість письма разом із терапевтом Іриною Гавалешко.
Повернути натхнення →Два зранені серця.
У кожного своя історія, але…
Коли вони зустрінуться — доля змусить їх зцілитись коханням, яке не відпустить їх серця.
Уривок:
“Перед тим, як зайти у кімнату стукаю і після тихого можна входжу. Дівчата сидять на ліжку. Помічаю рожеві щічки Мели. Це так мило виглядає, що навіть зависаю на трохи.
— Кгм-кгм… — Віра якось дивно дивиться на мене, а моя рожевощока сусідка погляду не піднімає. Мабуть, соромиться. А мені сподобалось. Посміхаюсь від згадки про те, як вона мене назвала. Від спогадів про її шикарне тіло у тому халатику в мене аж член сіпається.
Та зараз дівчина сидить у великому худі та спортивних штанях. Аж дивно, що вона майже завжди у широких речах. Причину цього я ще не до кінця розгадав, але кортить все більше дізнатись про її минуле.
— Він пішов? — Питання Віри приводить до тями і я киваю не в змозі щось вимовити. Меланія заполонила всі мої думки. Я захоплювався її сміливістю. Думаю їй було важко наважитись вийти у такому вигляді з кімнати, але вона це зробила. І тепер ця картина не дасть мені заснути.”
Буду щиро рада бачити вас у своїх коментарях під книгами) Мені неймовірно важлива ваша підтримка та активність. Дякую!)
Всіх обіймаю!
З любов’ю, Ваша Деллі!
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.