Запечи мене люба (або Отакі от пиріжки)

Запечи мене люба (або Отакі от пиріжки)

Запечи мене люба (або Отакі от пиріжки)

Сьогодні була черга Ярисі готувати. Я лагідно нагадав їй ще з самого ранку. А вона наче й не пручалася.

– Знаєш, я вигадала дещо, щоб тебе порадувати.

Я мугикнув та увімкнув телефон, переглянув швиденько свіженькі новини. Ой, здається вона щось там говорить.

–…Ідеї навколо нас. Світ ідей невидимий, проте всеосяжний. Ідеї в повітрі та землі, в тобі та в мені. Відчуваєш як вони пливуть нашими венами? Червоні насичені киснем. Вони забивають голову та все дзижчать й дзижчать ночами, заважають нам спати, – вона додала щіпочку кориці, стручок ванілі, розочку шафрану, кардамон та ще багато якихось невідомих спецій з шафки. Ще раз замішала тісто великою скалкою, а тоді стала місить руками, вибивати, що було сили. А я вже просто сидів і слухав її з дурнуватою посмішкою. Хоча, що там. Слухав у пів вуха. Ярися завжди чомусь повчала мене, та я не ображався. Не завжди слухав, проте й не ображався. 

– З ідей народжуються світи, а іноді й всесвіти, а буває, що й люди. Так-так людину теж можна створити. А радше запекти, та для цього треба мати правильний рецепт, – вона говорила так натхнено, що я не зразу наважився перебити. – Варто мені трохи пересипати кардамону і тісто стане занадто гірким, і характер в нього буде гірким. 

– Слухай, тобі воно все потрібно для пирога? – нарешті я вклинився в її монолог. – Ти його з годину вже вимішуєш, може досить?

– Нетерплячий ти, любчику, – Ярися похитала головою. – Треба добре тісто замісити, щоб вийшло все до ладу.

Іноді вона розмовляла на дивакуватий, навіть архаїчний лад, а я в такі моменти почував себе малим дитям, а не її коханим чоловіком.

– Ти стільки туди всього насипала, ще кров додай до смаку, – я гмикнув, далі собі гортав стрічку новин у телефоні.

– Інколи й кров треба додати, – вона навіть не засмутилася.

– Якби я був твоїм пирогом, певно у мене б також усякого накидала.

– Більше солоду, щоб ти був лагідним, та дріжджів, щоб був веселим. От і все.

Ярися поставила жаровню до великої духової шафи (і нащо вона їй така велика) та нарешті приєдналася до мене. 

Заварила нам міцний Ерл Грей, з молоком, як ми полюбляли. Як добре, що в нас такі схожі смаки. 

Моя красуня всілася поряд. Та вже розмовляла людською звичною мовою, без усяких там “ідей, тіста та інгредієнтів”. 

Коли я відкрив вкладку спорт, плита тихенько дзенькнула, сповістила, що випічка готова.

– Ну от, а ми вже чай попили, – я зітхнув.

– То не до чаю, любчику, – засміялася Ярися та вскочила зі стільця.

Вона витягла жаровню з плити, наспівуючи собі щось під носа. Дивну таку мелодію, трохи знайому.  

– А от і наш пиріжок.

Вона стрімко розвернулася до мене обличчям, а там, на тій старій жаровні, згорнувшись калачиком, було щось значно більше пиріжка чи рулету.

– Що це за чудасія така? – Я скочив зі стільця, сахнувся до стіни.

Те, що Ярися тримала в міцних обіймах було живе!

Воно рухалося, боки його здіймалися та опадали, воно шипіло, і надто вже було схоже на дракончика з мультфільму, що ми вчора переглянули разом.

– Воно, що живе? Чекай, зачекай, але ж ти щойно… Ти його з тіста зліпила!

– Атож, – Ярися засміялася, почесала дракончика по видовженій голівці, а той замуркав, наче кіт. – Як колобка. Читав казочку?

– Та хіба це можливо! Ні це не можливо такого не може бути в реальному світі.

Вона поглянула на мене хитрим поглядом.

– Я ж сказала, що треба знати правильні інгредієнти. Коли знаєш правильні інгредієнти та правильні слова, то все в цьому світі стає можливим, любчику, абсолютно все.

Я захитав зважнілою головою, гепнувся на стілець. Земля під ногами трохи посунулась вбік.

– І що ще ти отак створила? Хм.. запекла?

Ярися поставила важкеньку жаровню на стіл, обтрусила білі руки об фартуха. Дракончик повернувся на бік, а тоді зістрибнув на підлогу та й пішов собі геть, обнюхуючи все, що траплялося на дорозі, наче справжній кіт.

– Ой, багато чого, я ж бо творець. Це моє покликання — творити.

– Ну, а якщо конкретніше? – дивне передчуття накотило на мене високою хвилею, серце так часто застрибало в грудях, що заважало нормально вдихати солодке повітря.

Ярися всміхнулася на всі губи, від червоного кутика до червоного кутика, нахилилася, схопила мою холодну руку, і тихенько, зі значенням промовила.

– Тебе, любчику, тебе я також запекла. 

Оригінал статті на Букнет: Запечи мене люба (або Отакі от пиріжки)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Завершення “Вендети”. Що далі?

Привіт всім! Сьогодні хочу поділитися з вами останніми новинами і творчими планами як на Букнеті, так і поза його межами. 

1. Якщо говорити про Букнет, то перша і головна новина це, авжеж, завершення мого першого роману

Новинка “Під крилом темряви” вже завтра

Вітаю, мої любі! Ви, напевно, вже зачекалися обіцяної новинки від мене у жанрі фентезі, тому я з радістю оголошую, що початок книги “Під крилом темряви” з’явиться на порталі вже завтра! 

Всі ці дні я плідно працювала

Записки недосвідченого автора (ч.4)

Привіт усім моїм колегам та любим читачам, які терплять мою неслухняну музу) Отож поки мені не пишуться художні твори, буду писати блоги.

А сьогодні хочу підняти питання про сумнозвісний письменницький блок. Саме це явище

Візуалізація Баєровського – “Я більше не боюсь”

Вітаю вас, любі читачі та колеги!

Хочу врешті показати вам, як виглядає один з головних персонажів моєї книги “Я більше не боюсь” – Юрій Баєровський (Баєр). Ця візуалізація планувалася на суботу цього тижня, але ваші

Всим привіт

Всим привіт. Дуже дякую, що читаєте мою книгу. На жаль через деякі обставини я не можу викладати продовження, ще й муза не хоче до мене приходити. Але я буду вдячна якщо ви дасте  мені знати чи цікава вона вам. Дякую.

&nbs

Перейти до блогу

Нові автори

Обиденна Марія

Обиденна Марія – письменниця, авторка науково-популярних праць, перекладачка. Народилась у місті Чернігові. Закінчила Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченко за фахом історія, англійська мова та література. У Київському Міжнародному Університеті отримала ступінь магістра за спеціальністю англійська філологія. Мешкає у місті Києві. 15 років працює перекладачкою, авторкою науково-популярних та публіцистичних статей. Пише прозові твори і […]

Маргарита Проніна

Авторка двох романів: «Звичайна» 2015р. та «Закони дива» 2020р. Дехто називає мій основний жанр “інтелектуальна жіноча проза”. Веду невелику community для письменників: I.Publish та групу на ФБ «Як написати книгу?» – для мотивації молодих авторів та перших кроків у сфері літератури. Також є співаторкою збірки “Приготуй мені гарячого глінтвейну”. Замовити книги та поспілкуватися запрошую в […]

Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Тетяна Зінченко

Я – Тетяна Зінченко, журналістка, фольклористка, за другою освітою – психолог. Маю збірку поезій “Твоя щаслива пора року”, готується до виходу роман у новелах.

Сергій Ущапівський

Посилання на мій авторський сайт: poeziya-dushi.com Посилання на авторську сторінку в Фейсбук: Ushchapivskyi.Serhii Посилання на сторінку в Інстаграм: ushchapivskyi.serhii

Перейти до "Нові автори"