«Завжди працюю над почуттями»: цікаві факти з життя шістдесятника Григора Тютюнника
За 48 років життя Григір Тютюнник був перекладачем, педагогом, але більшість знає його як письменника-шістдесятника. Тютюнника не стало 6 березня 1980 року.
Літературне ім’я письменник обрав, щоб відрізнятися від старшого брата Григорія Тютюнника. Григорій-молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором.
Суспільне підготувало матеріал про його життя і творчість.
Михайла Тютюнника, батька письменника, заарештували, репресували як «ворога народу». Із таборів він не повернувся. Шестирічній Григір виховувався в родині свого дядька Филимона Васильовича на Луганщині. Згодом дядько пішов на фронт, а одинадцятирічний хлопчик, рятуючись від голоду, пішки пішов окупованою територією до рідного села на Полтавщині.
У 1951–1955 роках Григір служив радистом на Тихоокеанському флоті. Після демобілізації він працював токарем у залізничному депо на Луганщині. «А далі щасливі п’ять років навчання в університеті на філологічному факультеті − те, що я й любив», – писав письменник.
Протягом 1957−1962 майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті.
Перша його книжка «Зав’язь» вийшла 1966 року. Вона була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім’я Тютюнника.
Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Григора Тютюнника як найкращі у своїх публікаціях 1967 року.
Григір Тютюнник цікавився кінематографом. Він працював у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка. Там створив літературний сценарій за романом брата «Вир».
У Таллінні вийшла збірка його оповідань естонською мовою. У журналі «Сельская молодежь» 1979 року повідомлялося, що його нагороджено медаллю «Золоте перо» − за багаторічну творчу співпрацю. Також у цей період виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо»(1972, 1975), «Отчие пороги» (Москва, 1975), «Коріння» (Київ, 1978).
Творча спадщина Григора Тютюнника невелика за обсягом − уміщується в одному томі на 600 сторінок. Це близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність його літературної творчості була надзвичайно високою.
У своїх творах Тютюнник завжди працював над почуттями. У щоденнику писав: «Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені».
Найголовнішим болем письменника було сучасне село. Він одним із перших помітив факт, що держава буквально вимітала із сіл молодь, заманювала її на цілину чи в шахти, пропонуючи найчорнішу роботу.
Григір Тютюнник не був відкритим борцем із радянською владою. До 1962-го писав виключно російською.
Однак його проза була чужою радянським поняттям про життя. Він просто не вміщався у тодішній соцреалістичний канон, кажуть дослідники його творчості. Академік Микола Шамота, головний літературний прокуратор 1970-х років, дорікав йому за «поетизацію села, як душевного притулку самотньої і знеможеної в міській суєті людини, як джерела національної самосвідомості». Щось неймовірно лякало Тютюнника у радянському літературному офіціозі. Перед смертю він отримав премію Лесі Українки. Казали, що він дуже не хотів публічного виступу з нагоди премії.
Його ніколи не обирали членом правління Спілки, не делегували на письменницькі форуми, йому не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи. Ім’я Григора Тютюнника радянська цензура занесла до «чорних списків».
6 березня 1980 року письменник покінчив життя самогубством. Григір Тютюнник повісився. Передсмертну записку забрали кадебісти. А його дружина Людмила запам’ятала лише приблизне «мучте вже когось іншого, все, що я написав, спаліть».
1989 року його творчість була посмертно відзначена Державною премією імені Шевченка.
Оригінал статті на НСПУ: «Завжди працюю над почуттями»: цікаві факти з життя шістдесятника Григора Тютюнника
Блог
Роблю таке вперше:) але щиро
Вчора зі мною сталася перша рекомендація моєї книги Біла вуаль
Я приємно вражена ініціативністю і готовністю пані Лана Нова розказати про мою творчість. Моє ❤️ летить до Вас.
Пані Лана, не тільки талановита
?на екваторі напруги: Вільям та Ребекка ❤️?
Друзі, робота над книгою триває, і попереду на нас чекає ще кілька розділів, де події розгортатимуться максимально динамічно. Історія Вільяма та Ребекки стає все складнішою, і я сама іноді не знаю, куди їх заведе цей шлях.
Ми
14.04.2026
– Серйозно? Ти ще і жебрачка, чи що? – він засміявся.
– Ха. Ха. Тільки я в грошах, а ти в своїх недолугих жартах.
– Які ми лихі, – він роздратовано підняв брів.
Оновлення + гарненькі арти (❤️ ω ❤️)
Привітики!( •̀ ω •́ )y
Ловіть ще одні неймовірні арти від “Усманова Усманова” (❤️ ω ❤️) які будут додані в 13, 39, 41 частини!!! ψ(｀∇´)ψ
(ﾉ*ФωФ)ﾉ 13 частина
(✪ ω ✪) 39 частина
(★‿★) 41
Роблю таке вперше:) але щироВчора зі мною сталася перша рекомендація моєї книги Біла вуаль
Я приємно вражена ініціативністю і готовністю пані Лана Нова розказати про мою творчість. Моє ❤️ летить до Вас.
Пані Лана, не тільки талановита
Перейти до блогуНові автори
Денис Нарбут
Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]
Панас Христя Кількість робіт: 2 Олена Рєпіна
Олена Рєпіна (народилася 7.11.1976 в смт Глибока Чернівецької області) – автор збірки поезій «Всміхнися, жінко», лауреат районної та обласної міжнародної премій ім. Ольги Кобилянської, член Національної спілки журналістів України. За освітою філолог, спеціальність «Українська мова та література». Понад 10 років віддала роботі зі студентами. За час своєї праці на педагогічній ниві спільно зі студентами та […]
Жанна Хома
Жанна Василівна Хома – молода мама, вчителька, письменниця! Народилась Жанна Хома у місті Мукачеві 3 травня 1991 року. У 2008 році закінчила Мукачівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №20 ім. О.Духновича. В Ужгородському національному університеті здобула дві вищі освіти: філологічну та юридичну. Кілька років жила і працювала в США, куди потрапила за студентською програмою вивчення іноземної […]
Володимир Присяжнюк
Володимир Присяжнюк (1966 р. н., м. Івано-Франківськ) — поет, пісняр, прозаїк. Автор книги поетичних пародій "Тобі сюди, Алісо!" (2016) та збірок лірики “Усередмісті моєї пам’яті“ (2017), “Експресії“ (2019), публікувався в багатьох літературних альманахах та колективних збірниках, зокрема, в літературних журналах “Дніпро “, “ДЗВІН“, “Німчич“, “Форум”, у періодичній пресі, зокрема, в газетах “ Літаратура і мастацтво“(Республіка […]
AnRе Кількість робіт: 5 Світлана Спасиба Кількість робіт: 1 Валерія Расходова Кількість робіт: 6 Іван Бережний
Хочу почути критику на свої вірші.
Анна Щербак
Щербак Анна Олександрівна – письменниця, організаторка літературних заходів. Народилася 15.06.1993 у м. Харкові. Закінчила хімічний факультет Харківського Національного університету імені В. Н. Каразіна. Спробувала себе на посадах: співробітника університету, журналіста (кореспондент), старшого викладача дисципліни «Педагогіка», помічника керівника приватного підприємства. Має наукові публікації з педагогіки. Член Національної спілки журналістів України (з 2015р.). Нині працює за фахом […]
Ольгерд Педруччо Кількість робіт: 3 Катерина Холод
Катерина Холод. Мешкає в м. Ірпінь. Пише твори для дорослих та дітей. Лауреатка IV премії «Смолоскипа» (2019, 2020). Переможниця конкурсів Open World (2020), «Тріада часу» (2019), «Смарагдові вітрила» (2021) та конкурсу ім. Герася Соколенка (2020). Фіналістка конкурсу «Як тебе не любити…» (спецвідзнака «Коронації слова») (2020). Фіналістка конкурсу ім. Григора Тютюнника (2020), «Золотої лози» (2020), «Шодуарівської […]
Кропивницька Наталя
Мене звати Наталя Кропивницька. Проживаю у маленькому, але історичному, містечку на Вінниччині. Маю вищу інженерно-технічну освіту. Вірші завжди були частинкою моєї творчої сторони, якою хочу поділитися з іншими і почути конструктивну критику.
Анатолій Хільченко
Анатолій Хільченко. Народився на Полтавщині 1979 року. Навчався у Київській духовній семінарії та академії. Працював у релігійних та навколоцерковних громадських організаціях. Священник Української Православної Церкви. Сторінка у мережі ФБ: https://www.facebook.com/presviter.anatoly/ Ютуб-канал: https://www.youtube.com/channel/UCaAjutYWJOdPdHaNCJU28ng Група “Інститут прикладної теології”
Matilda Кількість робіт: 2 Перейти до "Нові автори"
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.