“Епітет завзятий мені не личить”: 194-та річниця із народження письменника Леоніда Глібова

2021-03-05 07:00:00 Катерина Шаповал

“Капітан Бонвиван”, “П.Сонін”, “Дідусь Кенир”, “Простодушний” − такими псевдонімами підписував свої твори письменник, байкар та педагог Леонід Глібов. За своє життя він створив 107 байок. Їх головна тема – несправедливість суспільного устрою. До 194-ї річниці із дня народження Суспільне зібрало факти про життя і творчість байкаря із Полтавщини.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько працював управителем у поміщика Порфира Родзянка. Той узяв на себе обов’язок піклуватися про Льолика – так Леоніда називали у дитинстві. Хлопець доглядав квітник при маєтку. За це його називали “квітчастим королем”. Початкову освіту Глібов здобув вдома. Коли Льолику виповнилося сім років, мати почала вчити його грамоті.

Згодом Леоніда відправили у Полтавську гімназію. Уже в перших класах він почав писати вірші російською мовою. Його перша відома поезія “Сон” написана 1841 року. Частину створених у гімназії поезій надрукували 1847 у Полтаві окремою книжкою “Стихотворения Леонида Глебова”. Але вона принесла авторові лише неприємності. Інспектор гімназії за це зробив Глібову “зауваження” та пригрозив карцером. Однак байкар і далі продовжував писати.

Згодом Леонід Глібов захворів і був змушений залишити гімназію. Після одужання хотів вступити на медичний факультет Київського університету, однак це йому не вдалося. А 1849 року він вступив до Ніжинського ліцею вищих наук.

По закінченню навчання 1855 року Леонід Іванович почав працювати викладачем історії та географії у дворянському училищі Подільської губернії. А 1859 – викладав географію у Чернігівській чоловічій гімназії. Він намагався зацікавити учнів навчанням, для цього навіть не перевіряв домашні завдання.

Глібов був учителем Петра Антоновича Косача − батька Лесі Українки. Сестра Лесі Ольга Косач-Кривенюк згадує, що батько дуже поважав Леоніда Глібова, знав напам’ять його байки і гарно їх декламував.

Свої твори письменник друкував у журналі “Основа”, що виходив у Петербурзі. У середині 1861 він почав видавати тижневик “Черниговский листок” російською та українською мовами. Значну частину статей для тижневика писав сам, публікуючи їх під кількома псевдонімами. Відомо, що Леонід Глібов, окрім псевдоніма Простодушний, також підписувався як Дідусь Кенир, Капітан Бонвиван, П.Сонін.

За життя Глібов двічі видавав твори у збірниках і двічі намагався їх перевидати. Санкт-Петербурзький цензурний комітет забороняв друкувати збірки, пояснюючи це тим, що мало не всі його байки є перекладами творів Івана Крилова.

В особистому житті Леоніда Івановича також спіткали нещастя. У його дружини Параскеви був роман із Пантелеймоном Кулішем. Йшло до розлучення, але Куліш виїхав за кордон, а жінка залишилася з Глібовим. Згодом він написав байку “Горлиця та Горобець”. У ній Горобець залицявся до Горлиці, але вона обрала Голуба. Його донька померла, подавившись кісткою. На 44-му році життя загинула перша дружина поета, а згодом і син Сергій.

Через 11 років Глібов одружився вдруге.

Однак ідеалом для Леоніда Глібова було спокійне життя. “Епітет завзятий мені не личить, – писав він у червні 1861 в листі до Олександра Кониського, – тому що я мир і спокій вважаю синонімами щастя”.

Помер Леонід Глібов 10 листопада 1893 на 66-му році життя від астми і хвороби серця. Поховали його в Чернігові.

Наш земляк написав 107 байок українською мовою, 59 із них – за мотивами відомих сюжетів, 16 − переклади, 32 − оригінальні твори. Також Глібов був автором 43 поезій, 27 віршованих загадок і відповідей до них, 12 акровіршів, двох казок, поем і комедій.

Оригінал статті на Читомо: “Епітет завзятий мені не личить”: 194-та річниця із народження письменника Леоніда Глібова