“Енциклопедія народу”: як “Енеїда” Котляревського змінила українську мову

2021-02-21 10:39:34 Альона Сотник

У розвитку української літературної мови однією із ключових дат вважають 1798 рік. Саме тоді вперше вийшла друком “Енеїда” полтавця Івана Котляревського. Він пов’язав поемою стару українську мову з новою, каже кандидатка філологічних наук Віра Мелешко. До Міжнародного дня рідної мови Суспільне зібрало факти про твір, який змінив українську.

Український письменник Іван Котляревський усе життя провів у Полтаві. Коли йому було 29 років, у 1794, під час служби у війську Російської імперії почав писати один із найвідоміших своїх творів. До публікації “Енеїду” поширювали серед української інтелігенції у рукописах.

“Це поема, яка заклала нашу літературну мову. Вона вражає своєю витонченістю у зображенні побуту та звичаїв різних суспільних верств української дійсності”, ‒ каже Віра Мелешко.

В “Енеїді” побут та традиції зображені через пригоди козака Енея та троянців, що були прообразами козаків-запорожців. Поміщиків та феодалів Котляревський зобразив, як богів, що мали усі негативні риси цих верств – хабарництво, інтриганство, зневажливе ставлення до народу. Деякі з них допомагають Енею, інші – перешкоджають. Деталізація їхніх взаємин зберегла в літературі опис українських традицій, говорить Віра Мелешко:

“”Енеїду” можна назвати енциклопедією українського народу. Вона зафіксувала все. За підрахунками дослідників, у творі майже 7 000 слів. І ці слова означають предмети українського побуту. Тут і одяг, і взуття, і головні убори дівчини, заміжньої жінки, чоловіків. Тут тканини, меблювання, начиння. Тут продукти харчування, сільськогосподарські знаряддя, зброя, музичні інструменти. Згадані народні обряди, звичаї, танці, ігри, хвороби, гуляння”.

За словами Віри Мелешко, твір є унікальним, бо предмети та явища у ньому описані дуже точно.

“Тут є суспільно-політичні, військові, абстрактні поняття. Серед них, до речі, чимало запозичених слів, які вже на той час були пристосовані до стихії української мови: союз, неволя, право, шабля, мундир, сержант, боєць, муштра, ранжир, прапор”.

Багато слів із “Енеїди” використовують і дотепер: муштра, муштрувати, армія, бомба, артикул, мундир, флот.

“Минуло багато часу, звичайно, лексика оновилася в аспекті кількісного розширення. Багато слів відійшли, але ті прислів’я, приказки, які ввів Котляревський, живі і тепер. “Ледащо син – то батьків гріх””, ‒ наводить приклад Віра Мелешко.

Використані у творі й слова, які були поширені у Чернігівській губернії, теперішній Сумській та Харківській областях тощо.

“Побутувало довгий час переконання, що письменник копіював лише полтавську говірку. Звичайно, він орієнтувався насамперед на ту мову, з якою зріс, якою користувалися у його родині. Його мати – решетилівська козачка – говорила вдома винятково українською мовою. Але у його мовній палітрі можна віднайти слова, які не притаманні Полтавщині”, – розповіла кандидатка філологічних наук Віра Мелешко.

5 фактів про “Енеїду” Івана Котляревського:

1. У творі згадуються українські імена та персонажі фольклору. Наприклад, Івасик Телесик, Котигорошко, Іван Царевич;

2. Докладно описані українські народні страви, напої, вірування та обряди;

3. Використовується так звана “макаронічна мова”. Котляревський змішував слова та вислови з різних мов або переробляв їх на іноземний лад, щоб зімітувати мову чужинців:

“Енеус ностер магнус панус

I славний троянорум князь,

Шмигляв по морю як циганус,

Ад те, о рекс! прислав нунк нас.”

4. Перше видання “Енеїди” вийшло без дозволу і відома Івана Котляревського. Зробив це за власні гроші конотопський поміщик Максим Парпура. Через це письменник своєрідно йому помстився і у третьому виданні описав Парпуру у пеклі:

“Якусь особу мацапуру

Там шкварили на шашлику,

Гарячу мідь лили за шкуру

І розпинали на бику.

Натуру мав він дуже бридку,

Кривив душею для прибитку,

Чужеє оддавав в печать;

Без сорому, без бога бувши

І восьму заповідь забувши,

Чужим пустився промишлять.”

5. У бібліотеці французького полководця Наполеона Бонапарта був примірник “Енеїди” Івана Котляревського.

Нагадаємо, полтавський історик Борис Тристанов уклав словник, в якому зібрав пояснення до застарілих та маловживаних слів з “Енеїди”. Його можна переглянути в мережі Інтернет.

Оригінал статті на Читомо: “Енциклопедія народу”: як “Енеїда” Котляревського змінила українську мову