Дім без книги – день без сонця
2021-03-02 22:00:00 НСПУ

Такі реалії, на жаль, що не кожен письменник має змогу належно поділитися набутками з читачами – поповнити бібліотеки своїми новими виданнями. Часто виходять мізерні настільки, що нові книжки не завжди добираються навіть до редакцій. Та «Галичина» за кожної нагоди інформувала й інформуватиме своїх шанувальників і любителів художнього слова про ті нові видання прикарпатських письменників, які збагачують літературний простір нашого дому України. Бо ж багатовікова народна мудрість переконує: дім без книги – день без сонця… Про це пише galychyna.if.ua.

Графік і поет

(ЛАЗАРЕНКО Дмитро. На самоті з Творцем: Графіка та поезія. – Друк Арт: Снятин–Чернівці, 2019. – 48 с.)

Дмитро Лазаренко народився 23.02.1932 р. у селі Русові на Снятинщині. Художник-графік, автор пейзажів, натюрмортів, жанрових портретів. В авторському набутку – серія графічних робіт із життя покутського села, ілюстрації до творів Василя Стефаника. Він — примножувач творчих малярських традицій школи Олекси Новаківського. 2013 року художника відзначено мистецькою премією ім. Ярослава Лукавецького.

У збірці «На самоті з Творцем», на наш погляд, Дмитро Лазаренко домінує як поет – самобутній і цікавий майстер верлібру, а добірка графічних творів «Місто моїх снів», яка ніби служить заспівом до поетичної книжки, тільки увиразнює її ідейний задум: ніколи, навіть у найгіркіші миттєвості свого земного життя, людина не залишається самотньою – завжди, усюди і повсякчас відчуває руку Всевишнього:

надворі
сніг
і біло
біло
як на свято
але ніхто вже
не шука лопати
щоби стежину
прокопати.

Книжка побачила світ із глибокою і теплою передмовою Володимира Чипиги «Двоє з краю русів».

Лірика серця

(ХАРИТОН Василь. Тобі: лірика. – Друк Арт: Чернівці, 2019. – 80 с. Художнє прочитання видання – Лариса Гаріджук.)

Василь Харитон – уродженець села Чернієва на Тисмениччині, живе і працює у Снятині. Автор кількох десятків книг і брошур. Член Національної спілки краєзнавців України та Національної спілки журналістів України, науковий співробітник Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини. Його відзначено преміями ім. Марійки Підгірянки, ім. Івана Вагилевича, ім. Володимира Полєка та ім. Василя Стефаника.

Збірка ліричних поезій «Тобі» вийшла друком із передмовою члена НСПУ Мирослава Попадюка та післясловом заслуженого працівника культури України Івана Мисюка.

Книжка поезій «Тобі» – то лірика серця, мова серця, думи і мелодії серця. Серед розділів: «Христе, все вказує велич Твою!», «Рай святий – України земля!», «Задумливим пером», «Мелодії серця», «Рубаї» та «Пісенний водограй»:

Думки летять, горять слова,
Букет стожар мандрує в ранок, вже світає…
Свіча тихенько догоряє,
Спадає серця жар.
В молитву складено уста,
Душа поета з ранком в ногу
Благословляє в світ вірша
У нелегку життя дорогу.
Літати в мріях вище хмар –
Моє заняття.
Та це від Бога щедрий дар,
А не прокляття…

Вітряки замріяних рим

(ГРИГОРЧУК Степан. Мир-зілля: вірші. – ВЦ «Просвіта»: Київ, 2019. – 108 с.)

Народився 5 жовтня 1940 року в селі Джурові на Снятинщині, член НСПУ. Колишній лікар Кутської селищної та Рожнівської сільської амбулаторій. Автор книжок поезій «Джур-криниця» (2013), «Жниво» (2016), «Колиска роси і джмеля» (2018) та «Мир-зілля» (2019), співавтор колективної збірки «Бурлака», присвяченої пам’яті Тараса Мельничука (2018), лауреат премії імені Марка Черемшини.

Збірка поезій «Мир-зілля» вийшла друком із передмовою члена НСПУ Василя Шкургана «Білі коні копитами б’ють», редактор літературно-художнього видання – Василь Клічак:

Синій сон у степах,
Місяць-серп над степами,
Степ вітрами пропах,
Степ пропах колосками.
На принишклих вітрах,
Що їх ніч покорила,
Ледь дрімає вітряк
На спрацьованих крилах.
…Сторожує вітряк
Житній сон над степами,
Все життя на вітрах
Буде марить хлібами.

Тематика поетичних творів Степана Григорчука широка і розмаїта. Та мене найбільше приваблює його пейзажна лірика, яка унікальна своєю філософською глибиною. До нової книжки Степана Григорчука «Мир-зілля» увійшли поезії, які друкують уперше.

Ігор ЛАЗОРИШИН

Прокоментуєте?