Меню

Дійшли руки, або думки, до флешмобу

Букнет Дійшли руки, або думки, до флешмобу

Дійшли руки, або думки, до флешмобу

Всім привіт!

Вихвалятися — не моє. Тому буду просто писати від душі… Що я й роблю з творами — пишу їх від душі. Не на замовлення сучасних смаків, не заради чиєїсь думки, не для заробляння коштів — для душі. Спроби “продажу” були, але я їх більше не сприймаю, як щось надважливе в моїй творчості.

Перша моя книга стала циклом, з закладеними в сюжеті реальними подіями, але, де саме вигадка, а де присутні цитати зі справжніх діалогів, знаю тільки я, та ті, про кого цей роман.

Робота над книгою про кардіохірурга “Ліки для серця” була дуже кропіткою. Я консультувалася з професійними лікарями, як онлайн, так і в живу, було прочитано багато медичної літератури, переглянуто не одне відео операцій. Я сама маю вади серця, тому ні в якому разі не хотіла написати щось неправдиве. І це лише, що стосується праці персонажа…

Й наразі, “Ліки для серця” були для мене найнатхненнішою книгою, тому що маю власний “рекорд” написання менш ніж за добу — 32 сторінки Ворд, приблизно 70-80 тис. знаків. До речі, більше такого шаленого натхнення я не відчувала… (( На жаль.

Детектив “Джон Вуд” був написаний в подарунок чоловікові за його безмежну підтримку. На цей час саме ця книга є моєю найулюбленішою.

Підготовка? Звичайно! Лондон, 30-ті роки. Було важким завданням знайти мапи міста того часу, дізнатися назви вулиць, легшим — прочитати історію боро (районів). Починаючи від моди, вартості тканин на момент початку століття, від вивчення особливостей машинобудування того часу, й також їхньої вартості, популярності й тд. Вивчення цін на заборонений алкоголь сухого закону, становлення бандитської системи Лондона… Довгі й довгі години читання, щоб лише написати назву напою, який п’є герой твору? Чи варте воно того? Так. Й, дійсно, це теж лише маленька частинка підготовки))

Що далі? Написання Джона Вуда відлякало більшу частину моїх читачів. Тому, я хотіла їх повернути, написавши пригодницький сучасний роман “У полоні свободи” (на даний час він відсутній в мережі, під час кризи я його видалила). 

Потім болючий роман про трагічну загибель дружини художника “Намалюю тобі щастя”. Він був про рідне місто й не потребував підготовки, але саме він вибив мене з колії коли “пишеться”. Загинув мій брат, й кожна сторінка про біль жалила голками. Теж видалений.

Ще був “Хіртсхальс” — містичне оповідання, написане для марафону Букнет (так, теж видалене)

Розповідати про мандрівки світом у творах — не вистачить дописів у блозі))

Що я можу сказати ще, бо вже й так вийшло задовго…

Я особливий автор — бо пишу від душі та для іншої душі. Пережила творчу кризу, й зараз готую нову книгу, через 4 місяці без письма…

Я особливий автор — бо в моїй уяві існують інші всесвіти, бо в моїй голові можуть говорити різні голоси, й поки від них немає ні слова, чекаю, поки вони самі щось скажуть)) А ось коли вже бесіда відкрита — починаються справжні дива…
 

Дякую за увагу!

Лю. Ваша я.

Вдячна за передачу флешмобу Ірині Кузьменко, а за створення Мар’яні Долі. Нікому не передаю, бо просили цього не робити ті, кому збиралася передати))) 

Оригінал статті на booknet.com: Дійшли руки, або думки, до флешмобу

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення