До 30-річчя НСПУ. Спогади про Георгія Івановича Люлька

До 30-річчя НСПУ. Спогади про Георгія Івановича Люлька

Член Національної спілки письменників України Георгій Іванович Люлько був надзвичайно світлою, чуйною і скромною людиною. Його вроджена інтелігентність, благородство і висока духовність викликали при спілкуванні з ним повагу, довіру, спокій і якусь душевну захищеність. Він завжди намагався зрозуміти людину, підтримати і, коли треба, ненав’язливо допомогти їй розібратися у своїх думках, сумнівах, життєвих ситуаціях, нюансах творчості.

Я познайомилася з Георгієм
Івановичем у 90-х роках минулого століття, коли і в моєму, і в його житті були
нелегкі часи. У мене помер чоловік, тяжко хворіла мама; він поховав маму і
старшого брата. Залишився в хаті сам. Якось до його рук потрапив мій зошит із
віршами, і він запропонував мені зустрітися, поговорити про поезію. Тоді якраз
він працював нічним сторожем в БК ім. Кірова. Там ми і зустрілися після
вісімнадцятої години, коли він заступив на зміну.

Звичайно, мої примітивні
російськомовні вірші були почеркані, рябіли виправленнями (і я активно
протестувала його правкам), але він відчув у них мою душу, мою щирість, мої
переживання. Запропонував писати українською,  рідною мені мовою. Але яка тоді в Павлограді
та й інших місцевостях була українська? Суржик. Я вчилася в сільській
україномовній школі, виросла в українському селі, а вірніше – у степу. Потім уже
вчилася в російськомовних закладах, адже в тодішньому СРСР основною (державною)
мовою була російська. От і виник у нашій розмовній мові суржик.

Георгій Іванович це добре розумів
і почав призвичаювати мене до справжньої, красивої, даної нам від Бога
української мови. Спочатку для мене це було нелегко. «Думайте українською, і
тоді буде легше нею писати», – радив він мені. До всіх він звертався на «Ви»,
навіть до набагато молодших від себе. І поступово я почала думати і писати
українською. Це була хоч і нелегка, але перша наша велика перемога.

Наші зустрічі в БК
продовжувалися, і вже тут створився невеличкий творчий колектив під
керівництвом Георгія Івановича. Спершу до нього долучилося близько десятка
місцевих літераторів. Творчо співпрацювали з вокальним колективом Анатолія
Таранця, який написав багато пісень на слова членів письменницького колективу.Плідна творча співдружність була і з театром сучасного мистецтва «Ніколь» (керівник Олена Меркулова), створювались і виконувались чудові хореографічні
композиції. Так само тісною була співдружність і з рок-гуртом «Дощ», яким керував Сергій Урсуляк. Усі працювали як єдиний згуртований
колектив, тож недаремно бард, поет, співак і композитор Сергій Урсуляк пізніше
став членом письменницького Дому «Дивосвіт», його головним режисером. Із теплого затишного гніздечка письменницького колективу вилетіли
перші ластівочки –  книжечки Анатолія
Петренка, Федота Живаги. Готувалися до друку книжки інших авторів. Георгій Іванович кипів, жив, дихав творчістю,
писав поезію і прозу – жодного дня без нового твору. На жаль, його грубі
зшитки-рукописи й досі не надруковані, проте дещо все-таки вийшло друком – двокнижжя
«УБГВН» (2000 рік) і «Під небом «Приточилівки».

Багато
творів письменника публікувалося в періодиці
(у місцевій і всеукраїнській,  відгуки
про них друкувалися в Грузії, Словаччині та Канаді), серію передач про
письменника підготувало і транслювало обласне радіо, Павлоградська телерадіокомпанія, на Павлоградському
телебаченні створили документальний фільм «Землі Павлоградської син», який не
раз демонструвався по місцевому телебаченню. 

Георгій Іванович  навчив мене долати зневіру, розпач, віддавати
скарби душі, не чекаючи на подяку або віддачу. Ми відчули підтримку одне одного
і вирішили поєднати свої долі. Для мене почалося нове життя, наповнене
творчістю, духовністю, теплотою. Я відчувала поряд рідну душу: незрадливу,
чуйну, наповнену ніжністю і коханням. Працьовиту і турботливу.

В одному з автобіографічних
спогадів він писав: «Моє світобачення  не тільки з історичної дійсності,
але і з казок та міфів. Убачав я символіку і в даті свого народження: 22 квітня
1939 року, 2+2=4, 1+9+3+9=22  – скрізь є цифра 2. І в моєї половинки також
2. Тож наша зустріч була неминуча. Безперечно, це від Бога, що ми вдвох –
назавжди.  Напевне, ми із
Скорою-Красою-Люлько здолали трагічну карму, яка спіткала майже всіх наших родичів у минулому».

Директор БК Анатолій Іванович
Таранець виділив нашому письменницькому колективу кімнатку, яку ми облаштували
під клас для занять – парти, стільці, невеличка сцена – усе зробили власноруч.

І закипіла творча робота. Зустрічі
в класі з читаннями, обговореннями і редагуванням авторських творів. У наш
невеличкий колектив поетів і прозаїків вливалися нові й нові місцеві автори, як
чистий струмінь свіжого повітря. Це вже була не маленька, як кілька років тому,
організація, і ми оголосили про її існування в центральній міській газеті як
про Літературне творче Об’єднання Павлограду.

Нарешті, 2002 року в нашому місті
сформувалася письменницька організація – «Павлоградський письменницький Дім «Дивосвіт».

Робота закипіла з новою силою. Міський
культурно-дозвільний Центр «МИР» (директор Могильний Микола Іванович) виділив кімнату
в БК ім. Гагаріна, де і продовжилась наша творча робота. Започаткували з
ініціативи Георгія Івановича видання літературно-художнього журналу «Сузір’я
Дивосвіту». Але, на жаль, без спонсорської допомоги часопис існувати не зміг,
тому вийшли друком тільки три спарених числа.

Потім Георгій Іванович
запропонував видавати щорічний літературно-художній альманах «Павлоградські
перехрестя» як додаток до журналу, перше число якого побачило світ 2010 року.

Альманах став поширюватися поза
межами Павлограда через родичів і знайомих його авторів. І вже, починаючи з
2014 року, до нього приєдналися нові охочі: з Тернівки, Новомосковська,
Верхньодніпровська, Дніпра, Сумської та Харківської областей, Криму, надсилали
свої твори вихідці з «Дивосвіту» – студенти.

2013 року в Києві Георгію
Івановичу вручили квиток члена Національної Спілки письменників України. Це
дало йому нове натхнення, друге дихання.

Велика заслуга Георгія Івановича полягає
і в створенні при «Дивосвіті» Клубу авторської пісні «Ліра Орфея», керівник –
наша постійна ведуча, співачка, композиторка Жанна Арішака. Колектив клубу –
постійний учасник усіх дивосвітівських і міських заходів. Особливо популярним
стало в Павлограді й за його межами чудове тріо «Ластівка» у складі Жанни
Арішаки, Галини Гулєвської та Ольги Карплюк. Назву для тріо запропонував
Георгій Іванович.

На превеликий жаль, підступна
хвороба обірвала життя письменника в розквіті творчості та натхнення. Осиротіла
моя душа, осиротіла наша садиба. Я й досі не можу звикнути до цього і постійно
картаю себе, що не догледіла, не вберегла, не втримала його на цій землі,
відпустила на небо. Але іноді мені здається, що він поряд, що він присутній на
всіх наших заходах, на зустрічах удома і в «Дивосвіті», бо він як ініціатор і один із засновників Павлоградського письменницького
Дому «Дивосвіт» із першого дня існування організації і до останнього свого
подиху, незважаючи на тривалу й важку хворобу, був його незмінним головним
редактором, натхненником і провідником дружньої, великої родини дивосвітівців.

Тож, ми завжди пам’ятатимемо цю
прекрасну, мудру, благородну і мужню людину.

Доки житиме пам’ять про нього,
доти і він житиме і благословлятиме зі своєї високої Зорі нашу творчість, наших
авторів, наш письменницький Дім «Дивосвіт».

Олександра Скора-Люлько, дружина письменника, член НСПУ

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: До 30-річчя НСПУ. Спогади про Георгія Івановича Люлька

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Новинка

Всім доброго  вечора! Хочу повідомити,що у суботу стартує моя новинка “Друг мого брата”

(Обкладинка інтрига))

Анотація:

Раніше я його недолюблювала. Зараз також… Але провівши з ним незабутню ніч, я закохалася.

Цикл книг “Кохання до нестями”

Запрошую всіх читати початок першої книги “Ніколи тебе  не забуду”  з циклу “Кохання до нестями”.

Головні герої першої книги:

1. Констянтин ― хлопець, якому 21 рік. Більше, ніж навчання йому подобається ходити

Книжка «Вічний календар» Василя Махна вийшла польською

Роман «Вічний календар» (Kalendarz wieczności) Василя Махна переклали польською мовою. Про це йдеться на сторінці письменника у фейсбуці.
 
Книжка побачила світ у відомому видавництві P

До 150-річчя Стефаника: біля рідної хати письменника виконають виставу за його…

14 травня в Україні відзначатимуть 150-річчя з дня народження письменника Василя Стефаника. У цей день біля рідної хати письменника в Русові покажуть виставу «Вона-Земля» за його творами. Про це пише s

Book Space оголосив спецпрограми цьогорічного фестивалю

IV Міжнародний книжковий фестиваль Book Space оприлюднив перелік спецпрограм, які відбудуться цього року в межах фестивалю. Захід пройде 3-5 вересня у Дніпрі, на Фестивальному причалі.

Перейти до блогу

Нові автори

Маргарита Проніна

Авторка двох романів: «Звичайна» 2015р. та «Закони дива» 2020р. Дехто називає мій основний жанр “інтелектуальна жіноча проза”. Веду невелику community для письменників: I.Publish та групу на ФБ «Як написати книгу?» – для мотивації молодих авторів та перших кроків у сфері літератури. Також є співаторкою збірки “Приготуй мені гарячого глінтвейну”. Замовити книги та поспілкуватися запрошую в […]

Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Тетяна Зінченко

Я – Тетяна Зінченко, журналістка, фольклористка, за другою освітою – психолог. Маю збірку поезій “Твоя щаслива пора року”, готується до виходу роман у новелах.

Сергій Ущапівський

Посилання на мій авторський сайт: poeziya-dushi.com Посилання на авторську сторінку в Фейсбук: Ushchapivskyi.Serhii Посилання на сторінку в Інстаграм: ushchapivskyi.serhii

Гаврилюк Тамара

Мене звати Гаврилюк Тамара, мені 15 років. Це – моя перша лірична збірка “Паперова краса”. Вона була удостоєна І місцем в конкурсі-захисті НДР від Малої академії наук.

Перейти до "Нові автори"