Денис Струк. Колір утраченого часу

Денис Струк. Колір утраченого часу

«Торік через пандемію час був на все, і час став одним з об’єктів творчості», — каже Денис Струк про свій останній у часі проєкт «РяДнина» (його експонували у львівській «Дзизі»). У цій серії, де головними були кольорові смуги, художник міркував про час і способи його вираження. Про це пише zbruc.eu.

Твори «РяДнини» не перші, де художник відшуковував відповіді на ці запитання. Нанизування, накладання, нашарування, кольорів, котрі провадять до розпізнавання чи вгадування певних архе/типових сюжетів і героїв, уже з’являлися у роботах митця.

Тож у розмові з паном Денисом намагалася з’ясувати, коли та як час виходить на-гора, про те, як його виразити, і про те, чиїм є щоденник митця.

Художник Денис Струк, автор проєкту «РяДнина»

— Пригадую, кілька років тому, коли ви приїжджали до Тернополя з виставкою, то мовили, що ваші експозиції неоднорідні. «РяДнина» — дуже однорідна. Власне, вона здається одним великим твором. Чому змінили підхід?

— Мені хотілося створити цілісну візію без украплення тем. Знав, що виставка буде у галереї «Дзиґа», тому орієнтувався на конкретне місце. Простір полотен органічно доповнив відеоряд. Можливо, напишу й музику до цього проєкту.

— Яким мав би бути цей супровід, яким він тепер чується вам?

— Гадаю, це буде довга мінімалістична композиція з постійною зміною тональності.

— І повертаючись до однорідності, — як вона вплинула на роботу з темою?

— У мене не завжди був медитативний настрій для «ряДнини», тому одночасно працював над іншими серіями. Емоції передавав, зокрема, у «Палімпсестах».

— Тобто над «ряДниною» ви працювали тільки у медитативному настрої?

— Скоріше, робота спонукала входити у такий стан.

— До теми часу, нашарування культурних пластів ви підступали доволі давно, зокрема, через серію «Палімпсест», котру розпочали позаминулого року. Чим тема часу торкає вас?

— Зобразити час — це дуже цікаве завдання. Сліди подій, забуте й віднайдене — одне з того, що мене захоплює. Не скажу, що я придумав для себе цю тему, — вона виникла природно. У цих серіях працював над питаннями вібрації кольору, організації хаосу та глибини нашарувань.

— Чому й чим цікаві ці сліди подій, забуте і віднайдене. Що ви віднаходите, коли міркуєте про них і переносите переживання у твори?

— Стільки всього минає безслідно, що хочеться втримати хоч щось.

— «Палімпсест» починався зі спостережень: як по зникненню об’єктів, місце зберігає пам’ять про них. А тепер «РяДнина» — рік у нотатках кольором. В обидвох ви в основі композиції патерни, а рушійна сила — кольори. Перша асоціація, яка виникає, — трансформація архетипів і чогось базового під впливом часу. А яке коло рефлексій виникає у вас, коли говорити про взаємодію кольору та візерунків цих проєктів?

— Трансформація архетипів — це влучно сказано. Я намагаюсь віднайти нове звучання, як в електроакустичній музиці знаходять нові тембри. Для мене тьмяно-золотистий, темно-зелений і кіновар — це колись побачена стара ікона, чорний із вохрою — помальований глек або вибійка. Але для інших це означає інше. Головне — знайти правильні співзвуччя.

— До речі, зауважила, що перша «РяДнина» з’явилася три роки тому. Як сталося, що вирішили повернутися до цього образу?

— Так, у мене й раніше були роботи на цю тему, проте тоді я просто шукав гармонії в поєднанні кольорів і фактур. Нині це перейшло у велику форму.

— І про кольори. В анотації пропонувалося визначити колір свого настрою. Мені здається, можна піти далі, і поміркувати про те, що ми звикли ставитися до кольорів утилітарно, не помічаючи. Тут же вони головні виражальні засоби. І для того, аби звернути на них увагу, аби відчитати їхнє значення для нас, мусимо провести інтроспекції та авторефлексії, бо ж треба помітити різницю кольорів, описати їх. Як робота над проєктом вплинула на ваше бачення кольору?

— Гадаю, фарба стає кольором у поєднанні з іншою чи іншими фарбами. Тому чомусь один і той самий колір може бути, залежно від сусідства, — брудним або шляхетним. Крім того, у цьому проєкті хотів відшукати баланс між контрастом і гармонією.

— Ви наперед визначили кольоровий діапазон, із котрим працювали, чи кольори виникали під час роботи?

— Ні, звичайно, усе робилося спонтанно. Але узгоджуючи з кольорами, котрі вже використав.

— Здається, у «РяДнині» домінує синій. Чому?

— Згідно із законами композиції, певних тонів має бути більше. У моєму випадку — холодних.

— Коли йдеться про щоденники, то зазвичай кажуть, що вони допомагають зазирнути всередину себе та розібратися з почуттями. Чим вам було цікаво працювати з візуальним щоденником?

— Насамперед щоденник — це форма, до якої ще ніколи не звертався. Не сказав би, що мені він допомагає з почуттями. Це просто сліди, ще один спосіб організації хаосу.

— Цікавий аспект цієї щоденниковості у тому, що це не приватний, а мистецький денник. І все ж, наскільки відвертим ви були у ньому?

— Намагався бути відвертим, наскільки це можливо у кольорових смугах (сміється — А. З.).

— І чи є власне сенс у тому, щоби говорити про відвертість, коли перед нами тільки лінії та кольори?

— Річ у тому, що це не тільки щоденник, і не тільки мій. Я лише даю основу, канву для інтерпретації. Якщо хочете — це ритм, а музику ви домислюєте самі.

— Хоча так чи інак, прописування — це заглиблення у тему. Тож які особливості сприйняття часу відкрили для себе під час роботи над цими проєктами?

— Як і смужки ряднини, дні можуть бути вузькими і широкими. Час розтягується і стискається, і не завжди це залежить від нас. Нам лише треба його розфарбувати.

— Є міркування, що в праці час тече по-іншому.

— Що менше працюєш, то швидше летить час, мабуть, так.

— У цій розмові ви часто вдавалися до музичних паралелей, порівнянь кольорів зі звуками. Чому?

— Звуки — це кольори, які ми слухаємо, та навпаки — дивимося ми на музику кольорів.

Розмовляла Анна Золотнюк

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Денис Струк. Колір утраченого часу

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Тарас Мельник+я = Слр + Бойовик! Ловіть новинку!

Що буде, якщо автор бойовиків та авторка СЛР захочуть написати щось в співавторстві? Саме таким питанням я задалася, коли обирала собі співавтора для новинки ще пару місяців тому =)) Мені дуже хотілося написати роман не самостійно,

На Букнеті завелися шахраї!!!

Пссс… Тільки по секрету, будьте обережні! 

На Букнет приїхав досвідчений шахрай – Александ Бенн. Він же Саня Бабак.

Слідом за ним прибігла й аферистка з Троєщини – Русана Соболєва. Вона же Русік – королєвішна тамтешньої

Знижка на фентезійну дилогію!тільки сьогодні!

Доброго раночку)))

Сьогодні діє знижка  – 20%  на дилогію 

Дві книги за ціною 39,20 грн

Дике Марево (безкоштовно)

Анотація до книги “Дике Марево”

Опинившись в іншому світі я потрапляю у вир подій. І щоб

Болонська виставка дитячих книжок 2021 переходить в онлайн

Болонську виставку дитячих книжок 2021 в офлайн-форматі скасували через складну пандемічну ситуацію у світі та, зокрема, в Італії. Виставка пройде в онлайні. Про це повідомляється на оф

Освітяни діаспори запросили до створення «Писанкового Всесвіту»

Спілка українських освітян діаспори (СУОД) запросила охочих до участі у
створенні слайд-шоу «Писанковий Всесвіт».

Про це йдеться на сторінці події у фейсбуці.

Організатори просять до 23 квітня над

Перейти до блогу

Нові автори

Олена Скуловатова

Скуловатова Олена мешкає в селі Путрівка, на Київщині. Автор дитячих та дорослих творів, публіцистики та понад шістдесяти наукових праць з психології. Переможниця I літературного конкурсу імені Івана Дубинця (2021), фіналістка першого всеукраїнського літературного конкурсу "#Рак_боятися_не_можна", в номінації "Проза" (2020), переможниця Літературного інтернет-конкурсу "Незвичне, невідоме, небувале", номінація "Проза" (2020). ФБ: elena.skulovatova Інстаграм: skulovatovaelena Ютюб: https://www.youtube.com/channel/UC1vJaDHmbiF5DJzODfyp8gw Особистий […]

Хелен Соул

Псевдонім Хелен Соул. Мешкає у місті Кропивницький. Пише твори для дорослих та підлітків. Переможниця у конкурсі оповідань соціального спрямування на електронному порталі Букнет від компанії Avitarart з твором “Зірка з неба”. Переможниця конкурсу в номінації романи від видавництва Кондор. Дебютний роман “Викрадач мого повітря” вийде друком у 2021 році. Посилання на сторінку фейсбук: writerHelenSoul

Катерина Холод

Катерина Холод. Мешкає в м. Ірпінь. Пише твори для дорослих та дітей. Лауреатка IV премії «Смолоскипа» (2019, 2020). Переможниця конкурсів Open World (2020), «Тріада часу» (2019), «Смарагдові вітрила» (2021) та конкурсу ім. Герася Соколенка (2020). Фіналістка конкурсу «Як тебе не любити…» (спецвідзнака «Коронації слова») (2020). Фіналістка конкурсу ім. Григора Тютюнника (2020), «Золотої лози» (2020), «Шодуарівської […]

Анатолій Хільченко

Анатолій Хільченко. Народився на Полтавщині 1979 року. Навчався у Київській духовній семінарії та академії. Працював у релігійних та навколоцерковних громадських організаціях. Священник Української Православної Церкви. сторінка в Букнет: https://booknet.com/uk/anatoli-xlchenko-u5561052 Сторінка у мережі ФБ: https://www.facebook.com/presviter.anatoly/ Ютуб-канал: https://www.youtube.com/channel/UCaAjutYWJOdPdHaNCJU28ng Група “Інститут прикладної теології”

Tadeй Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"