В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина

В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина

В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина “Гіркий присмак пищавки” — своєрідний проміжний підсумок його творчості.

Про це повідомляє zakarpattya.net.ua.

І. Яцканин очолює Спілку українських письменників Словаччини, редагує журнали “Дукля” і “Веселка”, постійно буває в Україні і особливо на Закарпатті, він активний учасник різних всеукраїнських письменницьких акцій. Завдяки його добрій волі “Дукля” вчасно надходить до закарпатського читача, належно представлена у наших бібліотеках.

І. Яцканин написав і видав 19 авторських збірок оповідань. Крім того, збірки його новел вийшли у польському і чеському перекладах. Виступає і як перекладач. Вийшли дві книжки його перекладів з української на словацьку, а також 9 книжок, перекладених зі словацької на українську, зокрема пара антологій. Значною мірою сучасний український читач знайомий із модерною словацькою літературою саме завдяки І. Яцканину. Має він і дві авторські книжки літературознавчих і критичних праць. І от нарешті — вибрана книжка новел за майже чотири десятиліття творчості.

Книжка містить 72 оповідання, ґрунтовну передмову О. Ігнатович і післямову-довідку про автора. На обкладинці — картина Прокопа Колісника “Жалка пишчавка”(Сумна сопілка), спеціально написана до заголовкової новели І. Яцканина. На фронтисписі — графічний портрет автора роботи О. Базилевчиа.

Письмо Яцканина не сплутаєш ні з чиїм іншим. Він не розмінюється на дрібниці, а пише про головне — про діалектику життя і смерті, проникність отієї мембрани, яка розділяє їх, постійний діалог цих двох світів: смерть постійно посилає свій погляд у життя, що додає нашому існуванню філософічності, охоплює його перспективою вічності. Не менш безцеремонно і життя вторгається у замежні світи, намагається судити їх за власними законами. Говорячи про теми інфернальні, оповідач принципово створює підкреслено побутові, приземлені картини, примушує персонажів діяти у буденному, зниженому хронотопі, постійно грається на цих контрастах. Він по-шекспірівськи змішує низьке і високе, демонструє їхню відносність. Не дивно, що чимало новел показують, як радість народжується з печалі, як сум чи нудьга перетікає у гумор. Ще одна тема — нерозривний зв’язок поколінь, коли кожне наступне неодмінно успадковує нерозв’язані проблеми попереднього, продовжує мучитися ними. І. Яцканин створив власну “людську комедію”, де сміх має всі присмаки, які лише можна уявити — і гіркий, і безтурботно-солодкий, і кисло-іронічний, і гостро-сатиричний, викривальний. Схоже, за І. Яцканином, Усевишній сотворив людину, бо з нею не занудьгуєш — принаймні саме оцю рису людської натури письменник досліджує довгі десятиліття, щоразу показуючи її читачеві у все нових і нових ракурсах. Кожна нова збірка — це ікебана з усе нових і нових людських типів. І от маємо букет букетів із дуже терпким і водночас ситним ароматом.

Не дивно, що мова оповідань максимально афористична (“утікав од диму, а впав у вогонь”, “він не був аж такий молодий, але й до старості ще кілька літ бракувало”, “ганьба стирчить, як сорочка з штанів”). Твори справді нагадують сопілку з її короткими, ланцюжковими мелодіями, що чіпляються одна за одну і надовго врізаються у пам’ять. У народних казках з убитої рідної істоти (корівки-годівниці, загиблої сестри) проростає калина, із якої вирізають сопілку і та починає промовляти голосом померлої. Оповіді Яцканина — якраз тексти для такої сопілки. То ж вони напрочуд суголосні нинішній пандемічній добі, коли щодня вдивляємось у безодню.

Оповідання гостро-емоційні. Як мовить оповідач із “Вернісажу”, “нічого дивного — я ж селюк, а всі селюки живуть почуттями. Деколи вони навіть забувають думати, настільки почуття замилюють їм розум. То ж і не дивно, що селюки і страждають зовсім інакше, ніж усі навколо них. Тоді навколишній світ їх не цікавить. У них своя печаль — і все”. У наш час, коли весь світ перетворився на глобальне село, ці слова набувають нового звучання. Водночас ці персонажі живуть одночасно у кількох часових епохах, у них постійно звучить поклик їхніх предків.

Це книжка-пастка, яка не випускає читача зі своїх чіпких обіймів. До неї постійно повертаєшся перечитувати, бо віруси тексту вже живуть глибоко у тобі, перекодовують твою власну природу, роблять тебе носієм якоїсь нової, не звіданої раніше істини.

Сергій Федака

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Добрі поради від Всесвіту.

Добрий вечір, мої любі!

 Слава Україні дорогі читачі й колеги

Вітаю усіх, Сьогодні я виклала ще один розділ книги

Покликання або Добрі Поради від Всесвіту 

 і на який ви чекали. Трішки смакоти у блозі для тих

86% діячів культури очікують збільшення популярності української культури у світі

72% українських культурних діячів передбачають збільшення патріотичного ухилу в культурі всередині країни внаслідок повномасштабної російсько-української війни. Про це свідчать результа

«Гра на вибування»: презентація книги відомого письменника у Чернівцях зібрала повну…

У Чернівцях 12 травня відбулася презентація книги «Гра на вибування» відомого публіциста, перекладача, письменника та критика Олександра Бойченка.

Захід зібрав повну залу Літературного целанівського

Моє Ца прогресивні домогосподарки

Пишуть багато про цільову аудиторію. Мені хочеться бачити такою прогресивних домогосподарок. Не тих, що посудомийки, а ті що люблять свого чоловіка усією душею. Знають, як йому важко приходиться на роботі й у захисті батьківщини.

Остання знижка на передплату Грішна

Любі мої, історія Вара і Єви в книжці “Грішна” доходить до свого завершення. Через днів п’ять буде фінал, тому продаж на деякий час (редегування) зупиниться. 

Не пропустить можливість купити зараз по заниженній

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"