В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина

В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина

В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина “Гіркий присмак пищавки” — своєрідний проміжний підсумок його творчості.

Про це повідомляє zakarpattya.net.ua.

І. Яцканин очолює Спілку українських письменників Словаччини, редагує журнали “Дукля” і “Веселка”, постійно буває в Україні і особливо на Закарпатті, він активний учасник різних всеукраїнських письменницьких акцій. Завдяки його добрій волі “Дукля” вчасно надходить до закарпатського читача, належно представлена у наших бібліотеках.

І. Яцканин написав і видав 19 авторських збірок оповідань. Крім того, збірки його новел вийшли у польському і чеському перекладах. Виступає і як перекладач. Вийшли дві книжки його перекладів з української на словацьку, а також 9 книжок, перекладених зі словацької на українську, зокрема пара антологій. Значною мірою сучасний український читач знайомий із модерною словацькою літературою саме завдяки І. Яцканину. Має він і дві авторські книжки літературознавчих і критичних праць. І от нарешті — вибрана книжка новел за майже чотири десятиліття творчості.

Книжка містить 72 оповідання, ґрунтовну передмову О. Ігнатович і післямову-довідку про автора. На обкладинці — картина Прокопа Колісника “Жалка пишчавка”(Сумна сопілка), спеціально написана до заголовкової новели І. Яцканина. На фронтисписі — графічний портрет автора роботи О. Базилевчиа.

Письмо Яцканина не сплутаєш ні з чиїм іншим. Він не розмінюється на дрібниці, а пише про головне — про діалектику життя і смерті, проникність отієї мембрани, яка розділяє їх, постійний діалог цих двох світів: смерть постійно посилає свій погляд у життя, що додає нашому існуванню філософічності, охоплює його перспективою вічності. Не менш безцеремонно і життя вторгається у замежні світи, намагається судити їх за власними законами. Говорячи про теми інфернальні, оповідач принципово створює підкреслено побутові, приземлені картини, примушує персонажів діяти у буденному, зниженому хронотопі, постійно грається на цих контрастах. Він по-шекспірівськи змішує низьке і високе, демонструє їхню відносність. Не дивно, що чимало новел показують, як радість народжується з печалі, як сум чи нудьга перетікає у гумор. Ще одна тема — нерозривний зв’язок поколінь, коли кожне наступне неодмінно успадковує нерозв’язані проблеми попереднього, продовжує мучитися ними. І. Яцканин створив власну “людську комедію”, де сміх має всі присмаки, які лише можна уявити — і гіркий, і безтурботно-солодкий, і кисло-іронічний, і гостро-сатиричний, викривальний. Схоже, за І. Яцканином, Усевишній сотворив людину, бо з нею не занудьгуєш — принаймні саме оцю рису людської натури письменник досліджує довгі десятиліття, щоразу показуючи її читачеві у все нових і нових ракурсах. Кожна нова збірка — це ікебана з усе нових і нових людських типів. І от маємо букет букетів із дуже терпким і водночас ситним ароматом.

Не дивно, що мова оповідань максимально афористична (“утікав од диму, а впав у вогонь”, “він не був аж такий молодий, але й до старості ще кілька літ бракувало”, “ганьба стирчить, як сорочка з штанів”). Твори справді нагадують сопілку з її короткими, ланцюжковими мелодіями, що чіпляються одна за одну і надовго врізаються у пам’ять. У народних казках з убитої рідної істоти (корівки-годівниці, загиблої сестри) проростає калина, із якої вирізають сопілку і та починає промовляти голосом померлої. Оповіді Яцканина — якраз тексти для такої сопілки. То ж вони напрочуд суголосні нинішній пандемічній добі, коли щодня вдивляємось у безодню.

Оповідання гостро-емоційні. Як мовить оповідач із “Вернісажу”, “нічого дивного — я ж селюк, а всі селюки живуть почуттями. Деколи вони навіть забувають думати, настільки почуття замилюють їм розум. То ж і не дивно, що селюки і страждають зовсім інакше, ніж усі навколо них. Тоді навколишній світ їх не цікавить. У них своя печаль — і все”. У наш час, коли весь світ перетворився на глобальне село, ці слова набувають нового звучання. Водночас ці персонажі живуть одночасно у кількох часових епохах, у них постійно звучить поклик їхніх предків.

Це книжка-пастка, яка не випускає читача зі своїх чіпких обіймів. До неї постійно повертаєшся перечитувати, бо віруси тексту вже живуть глибоко у тобі, перекодовують твою власну природу, роблять тебе носієм якоїсь нової, не звіданої раніше істини.

Сергій Федака

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: В Ужгороді побачила світ найповніша на сьогодні збірка оповідань Івана Яцканина

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

В закарпатській кузні «Гамора» відкрили барельєф відомому словацькому письменнику

Барельєф кодифікатору словацької літератури Людовіту Штуру встановили на будівлі відомої кузні в селі Лисичево за кошт уряду Словаччини. Про це повідомляє mukachevo.net.

Закарпатське село Лисичево дл

Прокляття в картинках)

Хоча уже промайнуло понад десять днів, як історія Юрія та його прокляття завершилась, але в мене виникло бажання показати вам моїх героїв.

Тому прошу зустрічати:

Юрій

Панас

Як вам? Чекаю ваших коментарів. Чи такими

Промокоди вихідного дня!

Доброго дня, мої чудові! Є у мене для Вас кілька подаруночків!)

Розіграємо сьогодні два промокоди до пристрасного роману «Донор»!

Два промокоди до веселої любовної історії «До нестями»!

Та один промокод до

В Україні запустили опитування про умови праці й гонорари ілюстраторів

Ілюстраторка Женя Олійник і аналітикиня незалежного аналітичного центру Cedos Тетяна Жерьобкіна запустили онлайн опитування для ілюстраторів, яке присвячене умовам праці у книговидавнич

Ефір щодо нової збірки о 20.00

Сьогодні у моєму інстаграмі невеличкий ефір про нову підліткову збірку моторошних історій від ВЦ «Академія»(не самвидав) під назвою «Очі з чорного дзеркала», в якій є моє оповідання «(Не) відпускаю тебе»
Подивитися

Перейти до блогу

Нові автори

Обиденна Марія

Обиденна Марія – письменниця, авторка науково-популярних праць, перекладачка. Народилась у місті Чернігові. Закінчила Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченко за фахом історія, англійська мова та література. У Київському Міжнародному Університеті отримала ступінь магістра за спеціальністю англійська філологія. Мешкає у місті Києві. 15 років працює перекладачкою, авторкою науково-популярних та публіцистичних статей. Пише прозові твори і […]

Маргарита Проніна

Авторка двох романів: «Звичайна» 2015р. та «Закони дива» 2020р. Дехто називає мій основний жанр “інтелектуальна жіноча проза”. Веду невелику community для письменників: I.Publish та групу на ФБ «Як написати книгу?» – для мотивації молодих авторів та перших кроків у сфері літератури. Також є співаторкою збірки “Приготуй мені гарячого глінтвейну”. Замовити книги та поспілкуватися запрошую в […]

Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Тетяна Зінченко

Я – Тетяна Зінченко, журналістка, фольклористка, за другою освітою – психолог. Маю збірку поезій “Твоя щаслива пора року”, готується до виходу роман у новелах.

Сергій Ущапівський

Посилання на мій авторський сайт: poeziya-dushi.com Посилання на авторську сторінку в Фейсбук: Ushchapivskyi.Serhii Посилання на сторінку в Інстаграм: ushchapivskyi.serhii

Перейти до "Нові автори"