Віра Балацька. Спинись і слухай…
2021-03-10 23:00:00 НСПУ

Повернутися до сторінки Блог

***

Огидна звичка осені — білити

хрустким сніжком розпусту хризантем,

а потім лити, сірі сльози лити

похмурим, мокрим, неласкавим днем.

Вмирають квіти. Горобцям байдуже,

бо знову бійка в сохлому саду.

Кістяк з гілок, де вчора квітли ружі.

А вітер сіє, сіє череду…

08.08.2020.

***

Оманливо-похмурий листопад.

Відвернешся — а небо сонцем зблисне

і кущ калини в ягіднім намисті

наповнив ендорфіном дім і сад.

Похила хатка витопила піч.

Черінь сміється: мерзнеш, сива ніч?

Важке взуття. По шляху — зимна тиша.

Спинись і слухай: листя сонцем дише…

9-10.08.2020

***

Понад полем зораним

пахне сумом зболеним.

Там душа розхристана

сонцю білобрисому

вкотре сповідається.

Щирість не карається!

За гріхи мерзенні

поклонись доземно,

підбери в лісах сміття —

і очистишся, дитя!

07.08.2020

***

Помирають старі бабусі, разом з ними відходять їх речі:

припорошений килим, хустки і кремплінові сукні.

Купувалось задорого — правнукам все не доречне.

Щось у кращому разі поріжуть на тряпки — служити на кухні.

Так же — палять, годують смітник чи на макулатуру

пруть книжки і газети, конспекти і навіть дипломи.

Адже роки зродили вже інші смаки і культуру,

назви вулиць не ті, і не та у юнацтва свідомість.

Не паліть і не викидайте моїх засмальцьованих книг!

Дайте бібліотеці, а краще — читайте, як буде час.

Може, там, у майбутньому, ви зазирнете в минулі сни

і (що б не казали ТВ, інтернет) — зрозумієте нас.

Збережіть собі дрібочку дива — “позашкільної” поезії!

Часом в куцих рядках нестаріюча мудрість захована.

Як не світлим ранком, то в опівнічній депресії

вона вийме й почистить душу (хай та сто разів таврована).

А проза? В ній — ми, що (як досі) і мріємо, й дихаєм.

На чужих помилках хто навчиться — той менше спіткнеться.

Не підпирайте стільців на дачі моїми книгами,

в них ще стільки сердець (наївних і чесних) б’ється!

13.08.2020

***

Хрестоносці 20 сторіччя скинули бога і здійняли на дрючок комунізм.

Вони так само дотримуються посту, аскези,

ходять на службу. Але Єрусалим до Москви перенесли,

та ще гасла змінили на “мир, труд, май” і гучний атеїзм.

Хрестоносцям 20 сторіччя вже не треба рубатися з маврами,

в них достатньо релігійних і “ворогів народу”.

Та ще можна скарати капіталістів, і взагалі — усіх незгодних,

а когорта поетів-пролетарів старанно огорне все лаврами.

Але час невпинний, календарі обірвались, і ось нові гасла лежать:

фемінізм, захист тварин, екологія, веганство…

Клене одне одного до хрипу вельмишановне панство.

Хрестоносці 21 сторіччя стоять і вагаються: яке ж понести? Яке взять?

П.С. Якщо що, то я не проти веганства, захисту тварин або екології, прав жінок. Як і комунізму (у вигляді ідеї, а не того, що у нас тут робилося з відбиранням землі у селян і таборами). Але якщо задля домінування твоєї ідеології ти намагаєшся затравити, а то і фізично знищити незгодних, ти стаєш хрестоносцем, яке гасло не ніс би.

13.08.2020

***

Прокинулась в темряві, довго лежала,

впихаючи серце назад до грудей.

Вві сні я сережки в платочок в’язала,

щоб вимінять хліб для голодних дітей.

Вагон, товарняк (опівнічно чорний),

і нас таких троє — Одарка, Галина.

Пилюкою в хаті притрушені жорна.

В колгоспі — зерно, а родина гине!

На захід! За безцінь, і швидше вертати.

Доїдем, хай навіть розверзнеться небо.