Велечезна проблема!

Я зіткнулася з проблемою!

Зараз я вже на 47-му розділі своєї першої книги, і з кожним новим розділом у голові з’являється все більше сумнівів. Я не знаю, можливо, з таким стикаються багато авторів, або ж це лише моя особиста боротьба.

Час від часу мене накривають думки на кшталт:

«Розділи занадто короткі. Хіба хтось захоче читати книгу, в якій одна битва розтягується на 3–4 розділи?»

«Що писати далі? Як логічно, красиво й послідовно підвести історію до завершення, не зіпсувавши те, що вже створено?»

«А що, як моя історія не сподобається читачам уже з першого розділу? Чи варто було взагалі починати?»

Я щиро люблю писати. Мені подобається мій світ, мої персонажі, сам процес створення історії. Але думка про те, що цей текст побачить хтось ще, окрім мене, викликає тривогу й поступово вводить мене в стан вигорання. З’являється страх оцінки, страх бути незрозумілою або неприйнятою.

Я усвідомлюю, що зовсім не обов’язково показувати свій твір іншим — він може залишитися лише для мене. Проте водночас у мене є щире бажання, щоб про мою працю дізналися інші люди, щоб хтось прожив цю історію разом зі мною. І саме між цими двома відчуттями — страхом і бажанням бути почутою — я зараз і перебуваю.

Якщо у вас таке було дайте поради.

Будьласка!

Я не хочу кидати цю книгу, але в такому стані це може статися.