Бібліотечні поросятка, загадкові ключі та інші таємниці Могилянки

Бібліотечні поросятка, загадкові ключі та інші таємниці Могилянки

Юлія Стахівська. Таємниця Могилянки і зниклий ключ. – Київ: Портал, 2020

 

«Таємниця Могилянки і зниклий ключ» – це історія, заснована на правдивих фактах та авторській фантазії, що поєднала магію, детектив, історію та сьогодення Києво-Могилянської академії. Тут досі збереглися будівлі й речі, що можуть перенести в славну добу бароко. Принаймні дівчинку Лізу таки перенесли. Разом із нею ми побачимо давню Могилянку, дізнаємося її легенди і знайдемо один дуже важливий ключ. 

Те, що ключ зачаївся десь серед коробок зниклого музею, було для Лізи приголомшливою несподіванкою. Але навіть якби він лежав у неї під ліжком, це нічого б не змінило. Адже треба знати, від чого він, а цього не відали навіть бурсаки, котрі його поцупили. Може, це й був ключ від погреба, і хлопцям таки вдалося поласувати запасами… Але чому на ньому мушля, так, ніби ключ довго лежав під водою? Про це варто було поговорити з годинником! Шкода лише, що погода останнім часом геть спаскудилася, не пустиш сонячного зайчика. Ліза з надією подивилась у вікно: там сіявся дощик…

 

— Сумуєш? — обійняла її мама. — Ти так змінилася після тієї історії в академії… Знаєш, я тобі вірю, бувають усякі часові портали, бермудські трикутники й таке інше. Можливо, ти справді провалилася в якусь діру, як Аліса з Країни див… Слухай, а давай сходимо в театр у Могилянці? Я прочитала, що на вихідних там грають старовинну п’єсу, студенти будуть ходити на ходулях! Тобі точно буде цікаво. Ну?

 

— Я хочу, так! — зраділа Ліза. 

Отже, вона побачить Хорлога раніше, ніж сподівалася. Тепер аби тільки сонце! Але не розпогодилось ні цього дня, ні пізніше: прогноз погоди вперто передавав хмарність. У суботу небо затягла все та ж сірість. 

 

— Хорлогу, привіт! Якщо ти мене чуєш, подай мені якийсь знак, я маю стільки запитань до тебе… — шепотіла біля годинника Ліза. 

 

Але нічого не відбувалося: мряка, ліхтарі, серйозний мовчазний годинник поряд, трішки далі розмовляє по телефону мама. 

 

— Ну, що? — закінчивши, гукнула вона.

 

— Він мовчить, мам… І, як навмисне, цей дощ!

 

— Нічого, дощ не вічний, ходімо вже, скоро початок…

Коли вони розсідалися, саме пролунав третій дзвоник. І на сцені, у світляному колі прожектора, з’явилася жінка в білих одежах, а потім жінка у величезному вінку, вся в прикрасах, обвішана грушами, яблуками, виноградом, і чоловік, якого кликали Лазарем. Ліза роздивлялася костюми та речі. Аж раптом із-за куліси визирнуло маленьке чорне порося, потім іще раз… Воно, здається, когось шукало у темному залі. 

 

— Мамо, дивись, яке гарне поросятко!..

 

— Де? Не бачу…

 

— Та он же, махає… Ой, зникло…

 

Здається, цю істоту знову бачила тільки вона. Ось порося вийшло вже сміливіше і знову помахало. Ліза помахала у відповідь — і воно усміхнулося, радісно закивало голівкою й показало їй на двері.

 

— Я в туалет, добре?

 

— Мені піти з тобою?

 

— Ні, не треба, я швидко.

Ліза вийшла в коридор, з усіх боків завішаний чорними шторами. З-за однієї показався закручений бубликом хвостик. Ще мить — і перед нею рохнув його власник: блискучі ракотиці, одна штанина коротша за другу, на потертій жилетці бракує ґудзиків…

 

— Добрий вечір! Я вже стільки днів тут кувікаю, Хорлог просив тебе зустріти… — почало порося.

 

— Хорлог? Навіщо? — Ліза з підозрою розглядала кумедне створіння.

 

— А він хіба тебе не попередив?! — обурилось воно, насупивши брівки. — Я ж маю допомагати тобі з ключем! Ой, вибач, забув назватись — я Полузегарок, бібліотечне порося. Потрібно залізти на найвищий стелаж, проникнути в найтовстішу книгу, розшукати потрібний фоліант, знайти перекладача з забутих мов: санскрит, палі, черепаша, пташиний спів? Звертайтеся, це до Полузегарка! — зовсім як у рекламі протанцювало порося. 

 

— Дуже приємно, а я Ліза. А чому в тебе таке дивне ім’я? Полу… що?

 

— Хто б казав, — насупився Полузегарок. — Це… ну, як пояснити, це півгодинничок. У мене, до речі, є такий. Колись часоміри тільки так і називали — дзигар, зегар. От навіть книжка така є «Зегар із Полузегарком», це там і про мене… Але годі базікати! Ключ!

 

— А що з ключем? Хорлог нічого мені не казав, він узагалі покинув мене напризволяще! Якби я не заснула, то й не прокинулася б!

 

— Логічно! Але в нас мало часу, в мене мало часу, — і на цих словах Ліза побачила, що Полузегарок прозорішає. 

— Кожне бібліотечне порося видиме тільки біля своєї книгозбірні, моя бібліотека — у Староакадемічному корпусі. Я ж відійшов уже аж на Іллінську, а це далеко, бачиш, я випаровуюсь… А буває й навпаки, коли сама бібліотека тане, он мій прадід, кнур Нестор, колись вийшов прогулятися до Дніпра, так донині не можуть знайти князівської книгозбірні. Розтанула… Ну, не вся, деякі слова, рятуючись, перетекли з одних рукописів у інші й… От знову я розпатякався! Кажуть, ти знайшла ключ?

 

— Хто каже? Звідки ви дізналися? Я бачила схожий ключ, із черепахою, в каталозі одного музею, на Андріївському узвозі. І що з того?

 

— От мерзотник, нарешті показався… не міг раніше десь надрукуватись, — чомусь вилаявся на ключ Полузегарок. — Це ж повертальний ключ!

 

— Який-який ключ? — зовсім спантеличено перепитала Ліза.

 

— Повертальний, або явник, його не можна повністю вкрасти, він завжди з’являється десь біля академії. Але проблема знайти замок. Про це мав би знати Нозон… 

 

— Але навіщо він тобі й Хорлогу? І хто такий Нозон? — Ліза бачила, як крізь порося просвічувала штора.

 

— А він хіба не сказав? — у Полузегарка вже не було ніг.

 

— Ні… — зовсім розгубилася Ліза.

 

— От старий склеротик! Пророцтво! Ой, я зовсім зникаю, мамма мія, держіть мене… І хто це придумав, хотів би я знати?! Лізо, стеж за новинами про академію, і коли почуєш щось незвичне — приходь до бібліотеки! Ваш абонент ударився головою в цемент… — іще встигло пожартувати порося, перш ніж розвіявся його кучерявий чубчик.

Купити книжку.

Ілюстрації Ірини Садової

Оригінал статті на Suspilne: Бібліотечні поросятка, загадкові ключі та інші таємниці Могилянки

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Тарас Мельник+я = Слр + Бойовик! Ловіть новинку!

Що буде, якщо автор бойовиків та авторка СЛР захочуть написати щось в співавторстві? Саме таким питанням я задалася, коли обирала собі співавтора для новинки ще пару місяців тому =)) Мені дуже хотілося написати роман не самостійно,

На Букнеті завелися шахраї!!!

Пссс… Тільки по секрету, будьте обережні! 

На Букнет приїхав досвідчений шахрай – Александ Бенн. Він же Саня Бабак.

Слідом за ним прибігла й аферистка з Троєщини – Русана Соболєва. Вона же Русік – королєвішна тамтешньої

Знижка на фентезійну дилогію!тільки сьогодні!

Доброго раночку)))

Сьогодні діє знижка  – 20%  на дилогію 

Дві книги за ціною 39,20 грн

Дике Марево (безкоштовно)

Анотація до книги “Дике Марево”

Опинившись в іншому світі я потрапляю у вир подій. І щоб

Болонська виставка дитячих книжок 2021 переходить в онлайн

Болонську виставку дитячих книжок 2021 в офлайн-форматі скасували через складну пандемічну ситуацію у світі та, зокрема, в Італії. Виставка пройде в онлайні. Про це повідомляється на оф

Освітяни діаспори запросили до створення «Писанкового Всесвіту»

Спілка українських освітян діаспори (СУОД) запросила охочих до участі у
створенні слайд-шоу «Писанковий Всесвіт».

Про це йдеться на сторінці події у фейсбуці.

Організатори просять до 23 квітня над

Перейти до блогу

Нові автори

Олена Скуловатова

Скуловатова Олена мешкає в селі Путрівка, на Київщині. Автор дитячих та дорослих творів, публіцистики та понад шістдесяти наукових праць з психології. Переможниця I літературного конкурсу імені Івана Дубинця (2021), фіналістка першого всеукраїнського літературного конкурсу "#Рак_боятися_не_можна", в номінації "Проза" (2020), переможниця Літературного інтернет-конкурсу "Незвичне, невідоме, небувале", номінація "Проза" (2020). ФБ: elena.skulovatova Інстаграм: skulovatovaelena Ютюб: https://www.youtube.com/channel/UC1vJaDHmbiF5DJzODfyp8gw Особистий […]

Хелен Соул

Псевдонім Хелен Соул. Мешкає у місті Кропивницький. Пише твори для дорослих та підлітків. Переможниця у конкурсі оповідань соціального спрямування на електронному порталі Букнет від компанії Avitarart з твором “Зірка з неба”. Переможниця конкурсу в номінації романи від видавництва Кондор. Дебютний роман “Викрадач мого повітря” вийде друком у 2021 році. Посилання на сторінку фейсбук: writerHelenSoul

Катерина Холод

Катерина Холод. Мешкає в м. Ірпінь. Пише твори для дорослих та дітей. Лауреатка IV премії «Смолоскипа» (2019, 2020). Переможниця конкурсів Open World (2020), «Тріада часу» (2019), «Смарагдові вітрила» (2021) та конкурсу ім. Герася Соколенка (2020). Фіналістка конкурсу «Як тебе не любити…» (спецвідзнака «Коронації слова») (2020). Фіналістка конкурсу ім. Григора Тютюнника (2020), «Золотої лози» (2020), «Шодуарівської […]

Анатолій Хільченко

Анатолій Хільченко. Народився на Полтавщині 1979 року. Навчався у Київській духовній семінарії та академії. Працював у релігійних та навколоцерковних громадських організаціях. Священник Української Православної Церкви. сторінка в Букнет: https://booknet.com/uk/anatoli-xlchenko-u5561052 Сторінка у мережі ФБ: https://www.facebook.com/presviter.anatoly/ Ютуб-канал: https://www.youtube.com/channel/UCaAjutYWJOdPdHaNCJU28ng Група “Інститут прикладної теології”

Tadeй Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"