Блог з позиції читача ✨️

(так, тьотю знову потягнуло на нехудожку, не звертайте уваги ☺️)

Ми ж всі не тільки автори, а ще й читачі. Тож сьогодні буде блог з позиції людини, яка читає на саміздаті багато різножанрової літератури, в тому числі авторів-початківців. І в якої око сіпається від деяких моментів.

Автори, будь ласка, не робіть так!

(мова піде саме про тексти, а не просування,

стосується будь-якого жанру)

 ✅ Пролог. Ви виросли на класичній літературі і вважаєте, що будь-який твір повинен починатися з прологу? Нічого не маю проти. Але якщо в ньому не відбувається нічого цікавого, і, більше того, зрозумілого, а щоб допетрати, хто всі ці люди в пролозі, треба прочитати половину твору, за яку ви вже 30 раз забули про той пролог, то навіщо він потрібен?

✅ Герой. Для мене, мабуть, 70% цікавості твору міститься саме в героях. Дуже відчувається, коли автор його/її/їх любить, і це інколи може перекрити багато мінусів твору. Але залиште мені хоч маленьку можливість попереживати за вашого героя, гаразд? Якщо він у вас володіє всіма видами зброї, магією, телепатією і просто безсмертний, то мозок автоматично відмовляється вірити, що в нього є шанс програти в битві!

✅ Самостійність твору. Як би вам сказати… У мене самої придумано набагато більше, ніж написано. Як і в більшості авторів насправді. Але ви маєте розуміти, що з усього величезного всесвіту, який існує у вас в голові, читач бачить тільки одну книгу. Так, саме одну, навіть якщо ви вже виклали три (але не факт, що кожен буде читати всі з них), тож, будь ласка, пояснюйте правила світу в кожній історії окремо, і в той же час не перевантажуйте твір описом героїв, з якими читач більш детально познайомиться в іншій книзі. Тут треба знати міру. Я не маю на увазі, що їх взагалі не треба описувати, але детальний опис всіх членів команди, з якою герой проведе кілька годин (і одну главу тексту)? Пожалійте читача!

✅ “Пусті” глави. Тут коротко. Якщо в главі нічого не відбувається, то навіщо вона існує?! Знову ж таки, пожалійте читача, будь ласка!

Оновлення: Бачу в коментарях, що на тему “пустих” глав виникла дискусія. Я не маю на увазі, що в творі має весь час відбуватися екшн, але, на мою думку, якщо глава існує, то вона повинна нести нову інформацію: наприклад, вона може розкривати внутрішній світ героя, за умови, що читач дізнається про цей світ щось нове.

✅ Сюжетні лінії, про які автор забув.

Ви мені навіщо дві глави нагнітали ситуацію? Щоб потім герой кудись пропав і всі зробили вигляд, що його ніколи не було?

✅ Імена (в цьому пункті йдеться про імена в рамках одного твору). Будь ласка, зробіть героям несхожі імена. Бажано, щоб у персонажів, які часто перетинаються, імена починалися з різних літер. Автори, у яких є герої, імена яких відрізняються всього однією літерою, це вам:

Психологічна підтримка

Досить сперечатися з внутрішнім критиком.

Ви заслуговуєте на те, щоб ваші тексти були почуті. Ірина Гавалешко допомагає письменникам подолати сумніви та знайти впевненість у своєму голосі.

Повірити у себе →

✅ “Гра престолів”. Знову ж, якщо ви замахнулися на епічну сагу з купою персонажів, то намагайтесь, будь ласка, щоб ваш і так немаленький твір не виглядав, як один безкінечний пролог. Бо в результаті маємо таке: Нас познайомили з однією групою персонажів, потім з другою, потім з третьою… Всіх подивились? Кінець!

Дякую, що вислухали!

І пам’ятайте – якщо до вашої книги є зауваження, значить, вона варта уваги! ✨️

А що пише “сама вумна тут што лі?!”, можна дізнатися тут.

Успіхів вам в творчості і Натхнення!