А кому ж буває легко)
Іноді мене питають, чому між розділами або книгами бувають паузи. Чому я не пишу часто й багато.
Відповідь проста й складна водночас: для мене книга — це не просто текст. Це деталі. Логіка подій. Причини й наслідки. А коли мова йде про детективи та трилери, там неможливо «просто написати». Там кожне слово або працює на історію, або ламає її.
Саме тому мені важливо, щоб усе збігалося: характери, мотивації, дрібні, на перший погляд непомітні моменти. Я довго думаю, сумніваюся, перевіряю себе — і лише тоді пишу.
І так, нещодавно я дописала детектив-трилер Аромат Минулого .
Цю історію я виношувала довго — і емоційно, і сюжетно. Вона непроста, місцями тисне, місцями змушує зупинитися й подумати. Але саме такою вона й мала бути.
Мені дуже важливо почути вашу думку.
Що відчували під час читання?
Чи повірили героям?
Коли слова застрягли всередині.
Страх білого аркуша — це не відсутність таланту, а сигнал про втому або тривогу. Поверніть собі легкість письма разом із терапевтом Іриною Гавалешко.
Повернути натхнення →Чи здивував фінал?
Буду вдячна, якщо ви приділите цій книзі трохи уваги й поділитеся своїми враженнями — для автора це безцінно.
Дякую, що читаєте. І що залишаєтеся поруч, навіть коли я пишу повільніше, ніж хотілося б
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.