Андрій Содомора. «Садок вишневий коло хати». II. «Садок…»

Андрій Содомора. «Садок вишневий коло хати». II. «Садок…»

Із спроб «ЕСТЕТИЧНИХ КОМЕНТАРІВ» до «КОБЗАРЯ»

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає. 

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

II. «Садок…»

Перша «картина» у «Садку…», картина для зору, таки мовчить: «Садок вишневий коло хати…» Та це все ж не мовчанка («мовчать гори», мовчить горе), тиша – промовляє, радше спонукає до тихого, вдумливого слова. У цій картині – мало слів, але багато стежок, що ведуть до інших подібних картин, а ті, своєю чергою, – до ще інших.

Прочитуючи і перечитуючи «Садок…» у контексті «Кобзаря», європейської літератури взагалі, – ступимо на ці стежки: «Садок-райочок насажу» («рай» мовами Близького Сходу – це «сад»)… «Сад божественних пісень», із яких Шевченко, ще маленьким, «списував Сковороду»… І не просто списував: майбутній великий митець робив із тих записів картинки («Хрестами / і візерунками з квітками / Кругом листочки обведу»)… «Сад» Епікура, кого наш мандрівний філософ називав Христом… Сад, у якому наші предки читали Горація (як Никифор Сокира із повісті «Близнята»)…

Садок – це мила у спеку тінь, де людина може побути з собою, чи зі своєю любов’ю («Полюбила молодого, / В садочок ходила…»), чи з книжкою, як цей же Никифор Сокира, чи просто погуляти на самоті зі своїми думками; де можна і «Богу помолитись», і схилитись над рідними могилками: «…по горі / Садочок темний, а в садочку / Лежать собі у холодочку, / Мов у раю, мої старі»…

Сад – це сон, і не тільки непробудний, яким сплять старенькі, а милий, солодкий, як про нього Сапфо у своїй пісні до Кіпріди (Афродіти): «З Криту ти до нас завітай, богине, / В світлий храм, де сад яблуневий милу / Стелить тінь тобі, а вівтар пахучим / Ладаном дише, / Де між віт рясних джерело холодне / Грає-гомонить, де уся місцина – / В пишнім цвіті руж, а з листочків тихо / Сон накрапає». Під таке «накрапання», згадаймо, заснув Микола Джеря, наш «Одіссей» (таку цікаву паралель зауважив Віктор Неборак, автор «Прочитаної «Енеїди»»).

У Сапфо – «джерело холодне», у нас – «криниченька» («А я піду в сад вишневий, в сад криниченьку копать»)… Бо дереву, щоб воно було щасливим, щоби давало плоди, потрібна вода, як про це у першому Псалмі: «І він буде як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його…» (протилежний образ – у «Пісні всохлого помаранчевого дерева» Ґарсії Лорки).

Сад, садок, садочок… Такі вже ці слова світлі, що й епітет «темний» – окрасою для них: «А я дивлюся… і серцем лину / В темний садочок на Україну»… Темний, а водночас – ясний: «Вона верталась із ясного саду, / Ясна, як сад, і радісна, як сміх,» – у сонеті Максима Рильського; так і про очі кажемо: «темні, як нічка, ясні, як день»… Бо й очі – «дзеркало душі», й садок – для душі… У ньому – думка про нащадків: «Carpént tua póma nepótes» (А плоди твої – вже для онуків) – у Вергілієвих «Буколіках»…

Сад… садити… садівник… добрий садівник… посадити дерево… осідлий народ… корінний житель… триматися свого кореня… свого роду, народу… «Що за любов до землі!» (Вергілій – про закорінене у рідний ґрунт дерево)… «Є ж і в дерев отчизна своя…» (цей же автор «Поеми про хліборобство»)…

Сад – це пісня, це слово, словники, «пишний сад» (М. Рильський)… Сад-виноград (виноград, сонцелюб – сусід садка)… Сад – це зразкове поєднання приємного з корисним (utile dulci); виноград, до речі, це не тільки корисне, а й приємне для ока (гляньмо на китицю винограду – до сонця)… Сад – це і «дитячий садок». І як важливо, щоб саме там, у садочку, таки справжньому садочку, дитина робила перші кроки на стежці до Шевченкового «Садка…», на стежці, яку могла б вона утоптувати впродовж усього життя…

Одне слово: душа людини – її сад… Sapienti sat: розумному – доста...

zbruc.eu

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Андрій Содомора. «Садок вишневий коло хати». II. «Садок…»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У Чернігові відтепер є вулиці Олени Пчілки і Левка Лук’яненка

Депутати Чернігівської міської ради проголосували за перейменування 35 вулиць і провулків у місті. Про це повідомило інтернет-видання «Сіверщина».
Відтепер у місті з’явилися вулиці на ч

У Харкові пропонують назвати одну зі станцій метро на честь Василя Стуса

Активісти проєкту «Деколонізація. Україна» запропонували нові назви для п’яти станцій харківського метрополітену. Про це повідомили на фейсбук-сторінці проєкту.
Серед запропонованих пер

У червні в Україні зафіксували 13 випадків порушення свободи слова

У червні експерти Інституту масової інформації зафіксували в Україні 13 випадків порушень свободи слова, відповідальність за 2 з них — на росії. Про це свідчать дані щомісячного монітор

«Щиро — автор»: як українські письменники зберігають автографи колег

Деякі люди цінують книжки не лише через їхній зміст і наповнення важливою або цікавою інформацією, а визнають видання як мистецький артефакт. Часто ключову роль в особливому  сприйнятті

Фестиваль «Фронтера» оголосив програму заходів

IV Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» у Луцьку оголосив програму заходів. Про це повідомляє прес-служба фестивалю.
Фестиваль відбудеться 27-28 липня в Музейному просторі «Око

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"