Меню

Історії про кохання? | Трішки монологу і запитань

Букнет Історії про кохання? | Трішки монологу і запитань

Історії про кохання? | Трішки монологу і запитань

♥ Вітання всім мешканцям Літнет! ♥

Назріли в мене деякі питаннячка) Та спершу трішки монологу…

Вже не раз натрапляла то тут, то там на коментарі, в яких деякі люди (переважно чоловічої статі) не дуже приязно озиваються про історії про кохання. Не про конкретні твори, а як про жанр в цілому. Не дуже вони мене потішили, з огляду на те, що пристойний відсоток моїх творів (не всі!) оповитий романтичними шмарклями (тут має бути якийсь смайлик, типу мене на гарячому спіймали).

Та то ще було б нічого, аби спираючись на те, що на місцевих просторах переважають саме історії про кохання, вони не виносили вердикт: тут у нас переважно жінки пишуть і читають. Ну гаразд, авторів ми ще бачимо, активно спілкуємося в блогах та коментарях до творів, і серед них справді багато жінок. Але на рахунок читатачів ми насправді не можемо говорити. З тої простої причини, що ми багатьох з них не бачили навіть на фотографіях. Не всі реєструються тут, а як реєструються, то не коментують, не ставлять зірочки і навіть не підписуються. Не вірите? А вони існують! Чого лише варта статистика постійних читачів. Не знаю, як у інших, а в мене те число йде в серйозний дисонанс з кількістю відстежувачів, зірочок і коментарів. 

От серйозно, що за локіка така? Я дівчина, і з великим задоволенням читаю в будь-якому жанрі. Наприклад, Стівен Кінг, Бернхард Хеннен, Толкін та Артур Конан Дойл у списку мої улюблених письменників. Їхні твори стоять в мене поруч з книгами авторів історій про кохання – Шарлоти Бронте, Джейн Остін, Лейли Мітчем…  Це я до того, що особа жіночої статі може бути різносторонньою.

Ще кажуть, все однотипне, мовляв, не хочуть письменники з зони комфорту виходити. Можливо, є такий фактор. Та тут така справа… Словом, читачі теж не хочуть. Як тільки я намагалася публікувати тут щось на півміліметра не таке, як зазвичай, одразу стикалася з… майже повною відсутністю віддачі (що буде, як надумаю щось кардинально інше опублікувати, краще й не думати). Ні коментарів, ні зірочок…. Глухо, як у танку. А все чому? Бо читачі звикли читати автора в конкретному жанрі, і в гробу у бліих капцях вони бачили мої новаторства. Звісно, є виключення (особлива дяка Olena Kogut), але… але…

 

Тепер до питаннячок:

1. Якому жанру/ам надаєте перевагу?

2. Яке ваше ставлення до історій про кохання? Якщо позитивне, то чому надасте перевагу: просто романтичній історії чи еротичному роману?

3. На вашу думку, автор має писати лише в одному-двох жанрах, які йому вдаються найкраще, чи таки намагатися розширити свої письменницькі горизонти?

4. Як відреагуєте, коли письменник, який писав в одному конкретному жанрі, вирішить написати щось кардинально інше?

5. Які письменикки на даній платформі у списку ваших улюблених?

Оригінал статті на litnet.com: Історії про кохання? | Трішки монологу і запитань

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення