Меню

Огляд та рекомендація книги Маена Марини Гайдар

Букнет Огляд та рекомендація книги Маена Марини Гайдар

Огляд та рекомендація книги Маена Марини Гайдар

Вітання! Тривалий час все ніяк не могла дістатися до блогів)

Пропоную вашій увазі книгу «Маена» авторки Марини Гайдар.

 

Анотація до книги “Маена”

Як відрізнити добро від зла, якщо добро – це лютий ворог, а зло – твій власний брат?

Пророкують, що принцеса Маена стане видатною королевою. Вона – улюблена донька свого батька короля, її обожнює народ. Однак війна, раптова і нещадна, знищує Маенине життя. Ледь не вбита власним братом, але врятована заклятим ворогом, Маена мусить перетворитися на бійця і вистояти у війні, яка змінить світ.

 

З однієї лише анотації приходить розуміння, що авторка знає, що вона пише і як вона пише. Тому що анотація написана за літературними вимогами і конкретно вказує на проблематику твору. І вона зацікавлює з перших слів.

Два королівства, у минулому побратими, у теперішньому закляті вороги. Стільки протиріч між ними, й у кожного правда своя. Маена – дівчина, котра стала на перехресті головних подій історії, котру використали в чужій грі, й тепер вона мусить провести власну, щоб врятувати своє життя. Усі персонажі книги живі, реалістичні, у них є свої вади і свої чесноти, вони припускаються помилок і стають чиїмось героями. Кожний персонаж проживає свою роль, розвивається, змінюється під впливом обставин – немає тієї стагнації, чи то навіть деградації, як часто буває в історіях. Немає суперменів, немає виключно добрих чи виключно поганих героїв. Це неабиякий плюс. Авторка залишає судження про персонажа на розсуд читача – сам думай, який він, сам спостерігай за ним, сам розмірковуй, як він вчинить далі.

Сюжет може здатися передбачуваним. Початок історії – своєрідне кліше, однак закінчення, особисто для мене, – це суцільна загадка. Здається, наче я знаю розв’язку, проте вона занадто банальна, щоб у неї повірити до кінця… Етапи, як будується сюжет, тримають у напрузі. Тут немає місця порожній балаканині – усе складається у велике полотно, на якому потроху з’являється малюнок.

Мова. Ой, яка вона проста, доступна для розуміння і красива. Ні, вона не вишукана, не барвиста, не має тони порівнянь, чим часто зловживають письменники, вона така, як потрібно – плавна, місцями мелодійна, сильна у своїх словах, гармонічна і зрозуміла. Немає води, немає зайвих описів чи роздумів – усе в міру. І насправді я сама дуже прагну до такої мови, тому справді насолоджуюся історіями, де кожна слово на своєму місці.

З граматикою ніяких проблем. Здається, авторка проводить хорошу вичитку, бо я рідко щось помічаю, хоча маю гостре око. Так що цей пункт можна сміливо пропустити.

Отже, що ми маємо: неповторний фентезійний світ, з власною мовою, з деталями про культури, побут, традиції, богів, одяг і т. д.; декілька дуже сильних головних персонажів та хороших другорядних персонажів, які добре запам’ятовуються; динамічний сюжет, який ніде не просідає; хороша мова і манера розповіді автора та чудова класична ідея – полонянка у клані ворога, між якими навіть може зародитися любов (я не відаю, що там запланувала авторка, однак роботу вона вже завершила, і тепер «Маена» на стадії редагування).

Тож усіх, хто полюбляє подібні жанри, закликаю звернути увагу саме на «Маену». Ця робота знаходиться на високому рівні, і якби я могла, то порекомендувала б її до друку.

Беззаперечно, я би купила собі примірник)

 

Оригінал статті на litnet.com: Огляд та рекомендація книги Маена Марини Гайдар

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення