Меню

Ми втрачаємо себе, як в літературі, так і в житті

Букнет Ми втрачаємо себе, як в літературі, так і в житті

Ми втрачаємо себе, як в літературі, так і в житті

Ми занадто багато втрачаємо, впродовж нашого короткого буремного життя. Ми втрачаємо можливості, віру, наші мрії, бажання. З кожним днем, що проходить і безповороно летить у безодню, розчиняється дружба, і дорогі нам люди. Наші погляди змінюються, ми вже не відстоюємо своє право жити щасливо, а живемо “так як усі”. Ми втрачаємо нашу безтурботність, вішаючи собі на шиї ярмо зобов’язань, котрі не просто не в силах виконати, ми навіть не хочемо цього. Ми надто багато думаємо, і надто мало діємо. У свої зовсім молоді роки, ми перетворились на пристаркуватих, завше невдоволених інтелігентів, котрі не дозволяють собі проявити жодних емоцій. Ми стали критиками, жорстокими та цинічними суддями над тими, хто ще не втратив віру в своє майбутнє, і намагається йти наперекір течії буденності.
Ми втратили людяність, і здатність прощати. Ми вже не можемо щиро любити наперекір всьому! 
Хто ж ми тепер? Ми втратили себе, в цьому безкінечному ланцюжку з днів, котрий може будь-якої миті перерватись.
Бережіть в собі людину, бережіть в собі не сліпу жагу, а почуття, бережіть людей, котрі є для вас важливими.

Оригінал статті на litnet.com: Ми втрачаємо себе, як в літературі, так і в житті

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення