Меню

Запис, сповнений розчарування

Букнет Запис, сповнений розчарування

Запис, сповнений розчарування

Вітання! Сьогодні у мене запис, сповнений розчарування. Розчарування від книги, яку я нещодавно придбала. І просто хочеться комусь висловитися.

Саме так – книга абсолютно не викликає ніяких емоцій: ні негативних, ні позитивних. Вона ніяка. Наскільки насичений, оригінальний світ, наскільки люди у ньому порожні. І що найстрашніше – головний герой у ньому ніякий, не приваблює і не відштовхує, наче забери його – і нічого не втратиш, нічого не поміняєш. І кожний персонаж у книзі – це пустий звук. Чи автор подумав, що проробка персонажа – це написати йому бекграунд і на цьому усе? Чи персонажів так багато, що автор не зміг з ними поладнати? А явно що не зміг, бо вони всі бездушно безхребетні.  

Сюжет книги на 137 сторінці лякає своєю швидкоплинністю. Я обожнюю динамічні історії, але коли у них, окрім динаміки, більше нічого немає, це жах. Детективна лінія настільки квола, не містить ніяких логічних спостережень, висновків, пошуку як такого, бо всі свідки самі усе розповідають, що треба, і мимоволі задумуєшся, а чи це детектив взагалі. І куди дивляться видавці? На що вони дивляться, що оцінюють, які у них критерії якісної книги, коли, окрім світу, вона пуста? Я таки постараюся її дочитати, не знаю, чи вийде, але хочеться зрозуміти, чи є у ній взагалі якийсь сенс. Виглядала такою перспективною, така гарна реклама у неї, а насправді… 

Деякі мої друзі, начитані та ерудовані, переконані, що українська література – то якийсь модерністичний паразит світової історії. І тепер я дещо розумію. Скільки велося мови про якісну українську літературу, а насправді – нікому вона не потрібна. “Ибо пипл хавает”.

 

Оригінал статті на litnet.com: Запис, сповнений розчарування

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення