Меню

Запис№2 – Історія падіння янгола

Букнет Запис№2 – Історія падіння янгола

Запис№2 – Історія падіння янгола

Історії про те, як пишуться історії

Я хочу розповісти історію про людину, яка відмовилася від всього, чого досягла і чого ще могла досягнути у своєму житті… Заради одного… Спробувати змінити майбутню долю своєї батьківщини.

Кімітаке Хіраока народився 14 січня 1925 року в досить впливовій і заможній сім’ї. Його дід Садатаро Хіраока був колишнім губернатором префектури Карафуто (нині відомий як Південний Сахалін), а батько Адзуса Хіраока – чиновником Міністерства сільского, лісного та рибного господарства. Саме завдяки діду, Кімітаке прийняли в привілегійовану школу Гакусюін, де навчалися діти найбільш знатних сімей Японії та навіть імператорські спадкоємці.

В дитинстві Кімітаке постійно хворів, тому батьки були змушені віддати єдиного сина на виховання його бабусі Нацу – подалі від цивілізованого світу. Бабуся виховувала свого онука в старих суворих японських аристократичних традиціях, тим самим не аби як вплинула на його творчість. Через своє слабке здоров’я хлопчик не міг регулярно ходити до школи, знайомитися з однолітками, гратися з друзями. Єдиною відрадою для самотнього Кімітаки були книги, в яких він міг подорожувати іншими світами, пізнавати різні емоції. Проте всі ці складнощі не завадили йому закінчити школу з відзнакою, За це його запросили до імператорського палацу, де він отримав подарунок від самого імператора Хірохіто – срібляний годинник.

В 1941 році, напередодні вступу Японії у Другу світову війну, Кімітаке пише свою першу романтичну повість “Квітучий ліс”. Розуміючи, що батьки будуть всіляко зашкоджувати його творчим намаганням, він бере псевдонімом під яким у майбутньому буде відомий не тільки у Японії, а й у всьому світі – Юкіо Місіма.

В 1944 році, повинуючись волі батька, Місіма поступає до Токійського Імператорського університету на юридичний факультет. Але навчаючись, він продовжує захоплюватися літературою і в університеті знайомиться з творами Достоєвського, Томаса Манна, Ніцше.

В 1947 після закінчення університету він, знову таки, завдяки батьку влаштовується на роботу у Міністерство фінансів. В той же час Місіма закінчує свою першу велику працю “Крадій”, яка стає для нього знаковою. Після цього він звільняється з роботи і вирішує присвятити своє життя письменництву. Батьки проти такого майбутнього свого сина, але змушені змиритися. І після цього кар’єра Місіми стрімко йде вгору.

1949 – публікується його перший роман “Сповідь маски”, який має пригломшений успіх. Визнання читачів і критиків. Місамі стає відомий у всій Японії.

1952 – виходить “Спрага кохання”, яку в майбутньому ЮНЕСКО внесе в список шедеврів японської літератури.

1953 – публікується “Заборонені кольори” і Місіма остаточно закріплюється в лідерах післявоєнної японської літератури.

1963, 1964, 1968 – за свої досягнення Місіму тричі номінують на Нобелівську премію з літератури.

В той же час Місіма продовжував насолоджуватися життям. Він продовжував писати видатні твори, подорожував світом, одружився, грав в кіно, займався бодібілдінгом і кендо (фехтування з самурайським мечем), писав п’єси і ставив по ним спекталі та навіть літав на військовому винищувачі. Але в той же час Місамі, який виріс на традиційних старовинних японських цінностях і любові до імператора бачить, як країна навколо нього змінюється… як суспільство навколо нього змінюється. Під час Другої світової війни він бачив жертви від американських бомбардувань, а тепер дивився, як культура його народу, його країни уподібнюється їх загарбникам. Погляди та вчинки Місіми стають все більш радикальними. В 1966 він вступає до японських Сил Самооборони, а в 1968 взагалі створює за свій кошт власну приватну військову організацію “Щит Суспільства”, де інструктори займалися військовою підготовкою новобранців. У Місіми з’явився свій малий, проте гарно підготовлений та озброєний військовий спецзагін послідовників.

Кульмінація цього дійства відбулася 25 листопада 1970 року. Зранку Місіма відправляє видавництву останній написаний рукопис “Падіння янгола” після чого зустрічається зі своїми трьома послідовниками. Разом вони озброєні старовинними самурайськими мечами та у військових мундирах, відправилися в штаб Північного округу сил самооборони на токійській військовій базі Ітігай. Юкіо Місіма був поважним гостем і шанувальником давніх традицій, тому військові навіть і не думали просити його здати зброю. Щойно опинившись в штабі, бунтівники беруть в полон місцевого генерала та барикадуються, готуючись до оборони. Місіма ставить ультиматум – вивести на плац всі розквартировані на базі місцеві сили самооборони, інакше він вб’є генерала. Військові вирішують піти на поступки і після виконня вимоги, Місіма вийшов на балкон перед солдатами. Він говорив про те, як змінилося суспільство, про те, що японці тепер думають тільки про гроші і самозбагачення, про те, як в їх народу зникає національний дух, занепадають і зникають традиції. Місіма закликав солдат повстати проти діючої влади Японії і повернути владу імператору. Можливо, якби все це відбувалося за сто років до того дня, авантюра Місіми могла мати успіх. Але… Світ дійсно змінився… Японія змінилася. Ніхто не підтримав Місіму. Він вперше в своєму житті почув як його освистують. Місіма зрозумів, що це провал. Тричі прокричавши на останок – “Хай живе імператор!”, він повернувся назад до своїх товарішів. “Нам залишається тільки одне”, – почули вони від нього, після чого Місіма став на коліна, розтібнув мундир, приставив лезо до свого черева та після недовгого підготування провів собі сеппуке, тобто харакірі.

Ось так закінчилося життя одного з самих видатних письменників Японії. Різні вчені до сих пір не можуть точно сказати, що саме підштовхнуло Юкіо Місіму на такий радикальний крок. Його дійсно так вразила поступова зміна культурного життя післявоєнної Японії? Чи це було просто велике театральне дійство, яким він хотів запам’ятатися? Чи може взагалі на крилах слави, одурманений постійними успіхами він вирішив, що здатний змінити подальшу історію своєї країни? Вирішувати вже вам.

Але пам’ять про Юкіо Місіму продовжує жити. В 1988 році японське видавництво “Синтьося”, де було видано більшість творів Місіми започаткувало літературний конкурс у його честь, який існує і до нині.

З моїм попереднім блогом можна ознайомитися тут https://litnet.com/uk/blogs/post/96825.

Ознайомитися з моєю книгою, ви можете тут https://litnet.com/uk/book/tudi-de-zhittya-pochinatsya-znov-b111891, а більш детально описати свої враження від неї, або задати якісь питання – в іншому  моєму блозі https://litnet.com/uk/blogs/post/76511.

Оригінал статті на litnet.com: Запис№2 – Історія падіння янгола

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення