Меню

Залишок дня. Остання рекомендація у 2018 році

Букнет Залишок дня. Остання рекомендація у 2018 році

Залишок дня. Остання рекомендація у 2018 році

Вітання! Я до вас з черговою рекомендацією. Недавно прочитала книгу нобелівського лауреата Кадзуо Ісігуро «Залишок дня», і вона певним чином припала мені до душі.

 

Анотація на російській мові (українського перекладу немає)

Английский слуга (в нашем случае – дворецкий), строго говоря, не чин и не профессия. Это призвание, миссия, несносимый (но почетный!) крест, который взваливает на себя главный герой Стивенс и несет с достоинством по жизни. Правда, под занавес этой самой жизни что-то заставляет повернуться назад, в прошлое, и обнаруживается, что мир устроен сложнее, нежели подведомственное хозяйство дворецкого. Что достоинство может сохраняться непонятно ради чего, а культ джентльмена – использоваться хитрыми прагматиками не в лучших целях. Автор, японец по происхождению, создал один из самых «английских» романов конца XX века, подобно Джозефу Конраду или Владимиру Набокову в совершенстве овладев искусством слова другой страны. Книга Исигуро, став событием литературной жизни, была удостоена Букеровской премии 1989 года и выдвинула писателя в число ведущих английских прозаиков.   

Книга оформлена у своєрідну розповідь-монолог від першого обличчя. Героєм роману виступає англійський дворецький Стівенс, який майже все своє життя прислуговує у домі лорда Дарлінгтона і залишається у ньому після його смерті. Дворецький – персонаж надзвичайно цікавий та складний. Відданий своєму господарю, він вважає своїм покликанням стати взірцевим слугою. Тож все його життя присвячено господарю у прямому сенсі цього слова, усе принесено та покладено на вівтар служіння. І коли господар помирає, новим хазяїном англійського маєтку стає американець з більш прогресивними поглядами на життя. Якщо для лорда Дарлінгтона Стівенс намагався бути непомітним, усюдисущим та незамінним, забезпечити комфорт та спокій, то Фаррадей виявляється іншим – він жартує, радиться, а, дізнавшись, що за всі п’ятдесят років служби Стівенс жодного разу не покинув маєтку, пропонує машину для відпустки та оплату бензину. І слуга, звиклий до інших умов, до іншого, минулого світу, сповненого англійських традицій та правил напередодні Другої світової війни, має призвичаїтися до нових, сформованих на тлі згасання цих самих традицій опісля неї. 

Дворецький вирушає у подорож і саме під час неї розмірковує над своїм життя та важливими поняттями, які його торкаються: роль дворецького, поняття «великий дворецький», його честь, особливості та якості, необхідні «великому дворецькому». Його очима ми маємо змогу побачити суто англійську ментальність того часу, відчути дух тієї епохи. Ось, що було мені цікаво і що захоплювало. Атмосфера, передана у книзі, справді переносить у той історичний проміжок часу.

Однак, як на мене, це не найсильніша книга Кадзуо Ісігуро. «Художник зыбкого мира» та «Погребенный великан» справляють сильніше враження, сягають глибше в екзистенціальні проблеми людини, і сюжет їхній не такий розтягнутий та нудний. Проте за справжній англійський дух у книзі «Залишок дня» я її рекомендую.

 

P.S. Наразі читаю Черчилля «Друга світова війна» і все більше зацікавлююсь воєнним мистецтвом. Може, хтось має рекомендації щодо книг по цій науці? Щось таке, щоб там було усе вкупі, а не окремий розбір військового походу чи конкретної війни. Посібник для навчання)

P.S. Зі святами усіх! Нехай кожна хата наповниться веселощами, радістю та мріями на майбутнє!

 

 

 

 

 

 

 

 

Оригінал статті на litnet.com: Залишок дня. Остання рекомендація у 2018 році

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення